рiвня забезпеченностi послугами мешканцiв поселень i створення умов

для його забезпечення. Четверте: Статус i порядок обрання районних та

обласних рад в цьому законi виписано саме як органiв спiльних

iнтересiв громад населенних пунктiв, а не як органiв самоврядування

району чи областi. П`яте: Питання iснування районних в мiстах рад та

їх власних бюджетiв вiддається на вирiшення мiським громадам через

статути.

Проект комiсiї навпаки не дає можливостi застосування в Українi

статутного права, надає надто великих повноважень радам районного та

обласного рiвня, не врегульовує багато питань пов`язаних з бюджетом

органiв самоврядування.

Крiм таких важливих концептуальних вiдмiнностей проекту фонду

вiд проекту комiсiї, слiд врахувати таку позитивну рiч, як досить

добра юридична технiка цього проекту. Текст виписано доброю мовою,

речення короткi i зрозумiлi, частини статей лаконiчнi i нумерованi,

що полегшує роботу з цим документом.

Звичайно, попри такi, без сумнiву позитивнi здобутки, цей

проект має i ряд недолiкiв, в основному, це недостатня процедурна

регламентацiя засiдань ради та її органiв, прийняття i оприлюднення

рiшень. Автори, не включаючи цих положень в проект закону, мали,

очевидно, на метi вiднести їх регулювання на рiвень статутiв, але

статути не є обов`язковим елементом для всiх органiв самоврядування.

В частинi таких процедурних моментiв має перевагу проект комiсiї.

Але повертаючись до проблем самоврядування, якi намагається

розв`язати проект, спробуємо дещо бiльш детально розглянути головнi

новацiї.

Перша, i чи не найголовнiша новацiя, проекту фонду, це роздiл

2, "Правовi основи мiсцевого самоврядування". Адже саме в цьому

роздiлi передбачається, що питання дiяльностi мiсцевого

самоврядування регулюватиметься Конституцiєю та законами України, а

також статутами вiдповiдних поселень. Стаття 10, яка визначає сферу

регулювання статутом, встановлює, що "з метою регулювання

органiзацiї, формування i дiяльностi територiальної громади та

органiв мiсцевого самоврядування вiдповiдної територiальної громади,

громади або представницькi органи мiсцевого самоврядування можуть

затверджувати статути, в яких "iдповiдно до Конституцiї України,

цього Закону, iнших законодавчих актiв визначаються: ..." i приведено

бiльше десяти напрямiв в органiзацiї самоврядування, якi мають знайти

своє вiдображення в статутах. I ось тут слiд помiркувати над такою

проблемою: а як мiсцева рада зможе сформулювати положення, наприклад,

щодо "форми, порядку i гарантiї безпосередньої участi населення у

вирiшеннi питань мiсцевого значення", адже навiть статтi 39 та 40,

якi говорять про загальнi збори (сходи) громадян та мiсцевi

iнiцiативи, не передбачають порядку реалiзацiї громадою таких прав, а

вiдсилають це на рiвень статутiв. З однiєї сторони, це цiлком

справедливо, адже в маленькому селi i у величезному мiстi такий

порядок має бути рiзним, але варто передбачити, що нiякий статут не

повинен позбавити членiв громади такого права, або встановити норми,

якi не можуть суттєво обмежити можливiсть його реалiзацiї.

Вирiшити проблему суперечностей мiж спробою надати громадам i

їх органам бiльших можливостей у визначеннi внутрiшнiх питань громади

i забезпечити їх гарантiями вiд можливих зловживань при прийняттi

статутiв можна двома способами. Перше, це розробити модельний статут

поселення, в якому передбачено рiзнi варiанти органiзацiї i

дiяльностi мiсцевого самоврядування i в базовому законi "Про мiсцеве

самоврядування" зробити припис, про обов`язковiсть реалiзацiї в

статутi поселення, який приймається громадою чи радою, положень

модельного статуту. Друге, що в самому законi дещо бiльш детально

визначити основнi, мiнiмальнi гарантiї громади для реалiзацiї своїх

прав, навiть за вiдсутностi статуту. Тим паче, що українське

законодавство знає норми, наприклад, трудового права, де поряд з

роботою по контракту є застереження, що вiн не може погiршувати

правовий захист працiвника в порiвняннi з чинним законодавством.

Великим досягненням проекту фонду є роздiл 4, "Економiчнi та

фiнансовi основи мiсцевого самоврядування", особливо частина, що

стосується бюджету громади. Адже насьогоднi питання формування та

використання мiсцевого бюджету стоїть як нiколи гостро. Держава

передає все бiльше функцiй, пов`язаних з великими фiнансовими

видатками, органам мiсцевого самоврядування, не компенсуючи цих

видаткiв новими стабiльними надходженнями. Iнша проблема, це

законодавча невизначеннiсть розпорядженням бюджетних коштiв, що веде

до необгрунтованих фiнансових витрат, а то й до просто зловживань з

боку виконавчих керiвникiв мiсцевого самоврядування. В бiльшостi

країн свiту саме проблемам формування та використання коштiв

мiсцевого бюджету в законах про мiсцеве самоврядування придiляється

головна увага. Проект фонду також робить спробу упорядкувати питання

бюджету. Без сумнiву, позитивним моментом тут є встановлення гарантiй

щодо самостiйностi мiсцевих бюджетiв та видiлення в мiсцевому бюджетi

двох складових : поточного (адмiнiстративного) бюджету та бюджету

iнвестицiй i розвитку мiсцевого самоврядування (далi фондовий

бюджет). Це позитивне починання варто дещо розширити та уточнити.

Наприклад, варто на законодавчому рiвнi бiльш чiтко закрiпити

вимогу, що бюджети мiсцевого самоврядування мають бути

збалансованими, тобто видатки бюджету не можуть перевищувати

надходження. З метою компенсацiї перевищення видаткiв над доходами у

виключних випадках рада може прийняти рiшення про одержання

банкiвського кредиту, за умови, що його величина не перевищує третини

вiд величини адмiнiстративного бюджету. Кредити не можуть

застосовуватись на покриття видаткiв

$,iнiстративної частини бюджету.

Крiм цього, коли ми вже видiлили двi складових частини

бюджету, то цiлком логiчно було б визначити i кошти з яких формуються

цi частини. Адмiнiстративний бюджет складається iз всiх доходiв

громади вiд податкiв за нормами, встановленими законом, спецiальних

витрат та загальних надходжень з боку держави (субвенцiї та

субсидiї). Фондовий бюджет формується за рахунок продажу комунального

майна, мiсцевих податкiв, зборiв та обов`язкових платежiв, кредитiв

та субсидiй на iнвестицiї.

Ведучи мову про право органiв мiсцевого самоврядування брати чи

давати кредити, а також випускати мiсцевi позики, лотереї та iншi

цiннi папери, слiд чiтко продумати механiзми, якi б недопустили

можливого банкрутства громад через надто нерацiональне користування

таким правом, наприклад, голови поселення чи виконкому. Через те тут

було б доцiльно закласти умови, що рiшення про кредити чи випуск

мiсцевих цiнних паперiв приймається саме представницьким органом за

поданням голови, та