комунального майна, яке може бути заставою пiд кредити, що загальна

величина заборгованостей громади не може перевищувати рiчного

адмiнiстративного бюджету i в разi необхiдностi погашається саме за

рахунок цiєї частини бюджету.

Також було б доцiльно в законi впровадити норми щодо

обов`язкових процедур, якi мають бути виконанi органами

самоврядування при наданнi кредитiв чи гарантiй пiд кредити iншим

фiзичним чи юридичним особам, а саме гласнiсть i змагальнiсть. Тобто

рiшення приймаються лише пiсля публiчного оголошення про намiр

кредитування чи надання гарантiй i лише на конкурснiй основi. Крiм

того, важливо всеж-таки визначитись вiдносно права органiв

самоврядування займатись пiдприємницькою дiяльнiстю. Напевне, тут

варто все-таки накласти деякi обмеження, як i роблять це в рiзних

країнах. А саме, органи самоврядування можуть створювати лише тi

пiдприємства, дiяльнiсть яких пов`язанна з наданням послуг населенню

вiдповiдно до повноважень органу самоврядування. Аналогiчно i участь

мунiципального капiталу можлива лише в таких пiдприємствах. В

протилежному випадку можливе повне пiдкорення iнтересiв громади

iнтерасам мiсцевої влади, яка замiсть надання послуг займеться

виключно бiзнесом.

Взагалi, питання фiнансового забезпечення мiсцевого

самоврядування в обох законопроектах, незважаючи на новацiї проекту

фонду, можуть i повиннi бути суттєво доповненi.

Що стосується проекту комiсiї, то надто сумнiвним тут є

частини, що стосуються повноважень районних та обласних рад (Глава

2). Так стаття 44 визначає, що районнi (обласнi) ради можуть

делегувати (а значить можуть i не делегувати, залишити за собою)

понад 30 рiзноманiтнiх повноважень. Але ж iз часiв Риму вiдомо, що не

можна делегувати комусь бiльше повноважень, нiж маєш сам. Адже за

Конституцiєю Украни (стаття 143, частина 2) повноваження раойнних i

обласних рад досить обмеженi. А навiть якщо допустити, що у них такi

повноваження є, то як вони їх мають виконувати, коли самi не мають

виконавчого органуг

Та й наявнiсть такої кiлькостi повноважень цих рад разом iз

принципом їх формування прямими виборами знову приведе до спроб цих

рад керувати радами населенних пунктiв та конфлiктiв їх голiв з

вiдповiдними головами мiсцевих державних адмiнiстрацiй.

А якщо й допустити, що незважаючи на такi застереження,

Верховна Рада прийме саме таку версiю закону, де районнi i обласнi

ради матимуть набагато бiльше повноважень нiж це визначено

Конституцiєю, то це може спричинити до подання закону в

Конституцiйний Суд для його перевiрки на предмет конституцiйностi. За

таких умов, довiра до закону буде ще бiльш пiдiрваною, а в разi

визнання закону неконституцiйним, мiсцева влада знову буде в

невизначеннi i чекатиме нового реформування.

Повертаючись до питання, поставленого на початку нашого

дослiдження, чи варто впроваджувати в Українi статутне право, i

погодившись з моделлю про можливiсть його застосування, але не як

елементу обов`язкового, а можливого для тих поселень, якi мають для

цього необхiднi i достатнi умови, необов`язково вiдхиляти проект

комiсiї . Цi два проекти цiлком нормально можуть бути зведенi в один,

причому нi структура, нi концепцiя законопроекту фонду не буде

порушена. Адже в законопроект фонду можна цiлком логiчно вписати

положення з проекту комiсiї, наприклад: про сесiю ради чи її постiйнi

комiсiї (статтi 46,47) тощо.

Обидва проекти закону "Про мiсцеве самоврядування в Українi"

заслуговують на уважний розгляд i мають свої сильнi сторони. Проте

проект, пiдготовлений за участю Асоцiацiї мiст України, Фонду

пiдтримки мiсцевого самоврядування та Мiнюсту є бiльш перспективним

для розвитку мiсцевого самоврядування в Українi i за умов його

доповнення деякими положеннями з проекту комiсiї може буту

розглянутим i схваленим Верховною Радою України. За умов збереження

концепцiї проекту при його схваленнi слiд визначитись у перехiдних

положеннях про поступове введення в дiю його окремих статей, аби не

спровокувати негативних результатiв вiд декларування норм,

впровадження яких потребує додаткової пiдготовки (наприклад питання

мiнiмальних стандартiв чи фiнансового вирiвнювання).