Курсова робота

з кримінального права

на тему:

“ Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх ”

План

Вступ.

1.Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності.

2. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру.

3.Види покарань, які застосовуються до неповнолітніх, і особливості їх призначення.

4. Особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування.

Висновок.

Список використаної літератури.

Зміст.

Вступ.

Злочиннiсть неповнолiтнiх завжди перебувала i перебуває в центрi уваги представникiв кримiнологiчної науки. Це зумовлено передусiм тим, що скоєння особою в неповнолiтньому вiцi злочину значною мiрою визначає її подальший життєвий шлях, оскiльки суттєво впливає на формування стереотипу особи, систему її цiннiсних орiентирiв.У Радянському Союзi темпи приросту злочинностi неповнолiтнiх становили в середньому 5% у рiк, а в 1987—1988 рр. перевищили 30% межу. Це було зумовлено розвалом системи попередження злочинностi неповнолiтнiх, що була створена в СРСР i стала занепадати в серединi 80-х рокiв. Заради справедливостi слiд зауважити, що ця без перебiльшення астрономiчна цифра не була наслiдком виключно эростання злочинностi цього контингенту, а була викликана тим, що правоохороннi органи перестали приховувати реальне становище, а стали подавати реальну звiтнiсть.На жаль, слiд констатувати, що за роки незалежностi України злочиннiсть неповнолiтнiх виявляє постiйну тенденцiю до зростання. Особливо яскраво це проявлялось в першi роки незалежностi. Через деякий час ситуацiю вдалось дещо стабiлiзувати, i темпи эростання знизились. Однак негативнi тенденцiї продовжують проявлятись.

Все це викликає необхiднiсть особливого пiдходу до вирiшення питань кримiнальної вiдповiдальностi та покарання неповнолiтнiх, врахування при визначеннi пiдходiв вiкових особливостей контингенту, якi, передусiм, пов’язанi з особливостями психологiї пiдлiткiв.Кримiнальне право не має серед своїх завдань вивчення питань характеристик цього контингенту. Це перебувас у сферi наукових iнтересiв кримiнологiчної науки. Матерiальне кримiнальне право лише користуеться її висновками при вирiшеннi питань, що стоять перед ним.Базуючись на цих висновках, законодавець передбачив у Кримiнальному кодексi спецiальний роздiл ХV, який визначає особливостi кримінальної вiдповiдальностi i покарання неповнолiтнiх.

Коло цих особливостей пов’язане iз питаннями:

звiльнення неповнолiтнiх вiд кримiнальноi вiдповiдальностi;

види покарань, якi призначаються неповнолiтнiм;

призначення покарання неповнолiтнiм;

звiльнення вiд покарання та його вiдбування; погашення i зняття судимості.

Звiльнення неповнолiтнiх вiд кримiнальної вiдповiдальностi здiйснюється згiдно зi статтями 97 та 106 ч. 2 КК. [13; 353]

Отже, слiд одразу зауважити, що цi особливостi в жодному випадку не стосуються фундаментальних засад кримiнального права, а є, так би мовити, приватним випадоком, який стосується обмеженого кола проблем та обмеженого контингенту злочинцiв.

1. Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності.

Аналіз норм КК про звільнення неповнолітніх від покарання дозволяє виділити ряд особливостей, що відбивають, безумовно, прояв принципу гуманізму щодо цієї категорії осіб. Це виявляється в тому, що: по-перше, ст. 105 передбачає такий вид звільнення від покарання, який може застосовуватися лише до неповнолітніх, — звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру; по-друге, ті види звільнення від покарання, які можуть застосовуватися і до повнолітнього, і до неповнолітнього, відносно останніх мають пільгові умови, що дозволяє більш широко застосовувати їх до неповнолітньогоперспективи їхнього розвитку.Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх передбачені не тільки в нормах Розділу XV Загальної частини Кримінального кодексу України. Доводиться, що такі норми закріплені і в інших розділах Загальної частини цього ж кодексу, наприклад, норми про вік кримінальної відповідальності (ст. 22 КК України); про неможливість застосування до неповнолітніх деяких видів покарання (стст. 61, 64 КК України); про неповноліття як обставину, яка пом'якшує покарання (п. З ч. 1 ст. 66 КК України) тощо. Робиться висновок, що законодавець не виділяє особливих підстав притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності, вони є загальними для всіх осудних осіб, що досягли певного віку та вчинили злочин, а особливості стосуються лише диференціації злочинів відносно віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність неповнолітніх. Підкреслюється, що чинний Кримінальний кодекс України передбачає певні положення, в яких проявляється гуманістичний підхід до вирішення питань, пов'язаних із кримінальною відповідальністю неповнолітніх. Зокрема, у разі вчинення злочину невеликої тяжкості неповнолітній може бути взагалі звільнений від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ч. 1 ст. 97 КК України). Докладно розглядається правова природа цього інституту, підстави його застосування до осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності та неповнолітніх.

Примусові заходи виховного характеру є формою реалізації кримінальної відповідальності тільки щодо неповнолітніх, які досягли віку кримінальної відповідальності та були звільнені від покарання. Щодо осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності, вони є заходом соціального захисту суспільства від протиправних посягань, тому ці заходи не можуть бути застосовані до таких осіб із звільненням від кримінальної відповідальності, бо вони не визнаються суб'єктом складу злочину взагалі. Робиться висновок, що саме застосування примусових заходів виховного характеру, у деяких випадках, є більш ефективним видом звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності.

2. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням

примусових заходів виховного характеру.

Обов'язковими умовами звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру є:

а) вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості;

б) наступне, після вчинення злочину і до постановлення вироку, щире розкаяння і бездоганна поведінка.

Якщо суд внаслідок оцінки цих обставин дійде висновку про те, що неповнолітній для досягнення мети виправлення, попередження вчинення нових злочинів на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання, він може звільнити його від покарання із застосуванням зазначених заходів. У цьому разі суд постановляє обвинувальний вирок без призначення покарання і особа вважається такою, що не має судимості. Одночасно суд призначає певні примусові