Штраф

Штраф застосовується лише до неповнолiтнiх, що мають самостiйний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернене сгягнення.Розмір штрафу вставовлюється судом залежно від тяжкостi вчиненого злочину та з урахуваянням майнового стану неповнолiтнього в межах до п’ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних минiмумiв доходів громадян.

Кримінальне покарання має особистiсний характер. Тому закон передбачає певнi заходи проти того, щоб штраф, призначений неповнолiтньому, сплачувався за нього батьками чи іншими особами. З цiєю метою встановлено, що штраф застосовується лише щодо неповнолiтнiх, якi можуть його сплатити за рахунок свого доходу, власних коштiв або майна, на яке може бути звернене стягнення.

Мiнімальний розмiр штрафу, який призначається неповнолiтнiм, становить тридцять неоподатковуваних мiнімумів доходiв громадян. Максимальний же розмiр штрафу для неповнолiтнього визначається санкцією статті Особливої частини КК, але не може перевищувати п’ятисот неоподатковуваних мiнiмумів доходiв громадян.

У разi неможливостi сплати штрафу суд, може замiнити засудженому неповнолiтньому у вiцi вiд 16 до 18 рокiв несплачену суму штрафу на покарання у виді громадських робiт iз розрахунку десять годин громадських робiт за один встановлений законодавством неоподатковуваний мiнiмум доходiв громадян, або виправними роботами iз розрахунку один мiсяць виправних робіт за чотири встановлених законодавством неоподатковуваних мiнiмумiв доходів громадян. Однак тривалiсть виправних робiт для неповнолітнього і в цьому випадку не може перевищувати одного року.[2;90]

Громадські і виправнi роботи

Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім роботи у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалiсть виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день.

Виправнi роботи можуть бути призначенi неповнолiтньому в вiцi вiд 16 до 18 рокiв за мiсцем роботи на строк вiд двох мiсяцiв до одного року.

Із заробiтку неповнолiтнього, засудженого до виправних робiт, здiйснюється вiдрахування в доход держави в розмiрi, встановленому вироком суду, в межах вiд п’яти до десяти вiдсоткiв.

Органiзацiя і виконання громадських та виправних робіт неповнолітніх здійснюється на загальних підставах.

Громадськi роботи є основним видом покарання i в санкцiях статей Особливої частини КК передбаченi лише за злочини невеликої тяжкостi.

Строк громадських робiт (вiд 30 год. до (не бiльше) 120 год.), а також тривалiсть їх вiдбування неповнолiтнiми у вiльний вiд роботи та навчання час (не бiльше 2 год. на день) рiвно вдвiчi меншi, нiж для дорослих осiб.

Громадськi роботи можуть бути застосованi судом у передбачених КК випадках лише до тих неповнолiтнiх, якi вчинили злочини у вiцi вiд 16 до 18 рокiв.

Строк виправних робiт (від одного мiсяця до одного року) та розмiр вiдрахувань в доход держави (вiд п’яти до десяти вiдсоткiв) вдвiчi меншi для неповнолiтнiх, нiж для дорослих, якi вчинили злочини. Конкретний строк i розмiр вiдрахувань визначасться судом в межах санкцiї статтi КК.

Ухилення вiд вiдбування громадських або виправних робiт є злочином проти правосуддя, передбаченим ч. 2 ст.389 КК.

Неповнолiтнi, засудженi до громадських або виправних робiт, після виконання цих покарань визнаються такими, що не мають судимостi. [3;100]

Виправнi роботи можуть буги призначенi неповнолiтньому, який на момент призначення покарання з дотриманням вимог глави ХIII КЗпП прийнятий на роботу за трудовим договором (контрактом) постiйно чи тимчасово на строк, який вiдповідає принаймнi тривалостi призначеного покарання. Однак не може призначатися таке покарання непрацюючим неповнолiтнiм, тим, при прийняттi яких на роботу не дотриманi вимоги трудового законодавства, якi виконують роботу за цивiльно-трудовим договором, а також працюють тимчасово на термiн, менший вiд тривалостi виправних робiт.

Особливостi вiдбування виправних робiт неповнолiтнiми встановлюються кримiнально-виконавчим законодавством України. Однак при цьому мають дотримуватися пiльги, встановленi для неповнолiтнiх законодавством про працю. [10,320]

Позбавлення волі на певний строк

Покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчи-нення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше десяти років, а у випадку вчинення неповнолітні рсобливо тяжкого злочину поєднаного з умисним позбавленням життя людини,— не більше п'ятнадцяти років. Неповнолітні, засуд-жені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціаль-них виховних установах.

Позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.

Покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому:

1) за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості — на строк не більше двох років;

2) за злочин середньої тяжкості — на строк не більше чотирьох років;

3) за тяжкий злочин — на строк не більше семи років;

4) за особливо тяжкий злочин — на строк не більше десяти років;

5) за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, — на строк до п'ятнадцяти років.

Позбавлення волі на певний строк як найбільш суворе покарання повин-не призначатися неповнолітньому тільки за умови, що на підставі оцінки осо-би і всіх обставин справи суд дійшов висновку про те, що всі інші, більш м'які види покарань, не дають змоги досягти мети кримінального покарання.

Позбавлення волі відповідно до ч. 2 ст. 102 КК взагалі не може бути при-значене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.

Особливості позбавлення волі при призначенні його неповнолітньому полягають у тому, що:

КК визначає нижчі (ніж передбачені для повнолітніх) межі максимальних строків позбавлення волі. Відповідно до ч. 1 ст. 102 КК позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину 18-річного віку, не може бути призначене на строк більше десяти років. Лише у випад-ку, передбаченому в п. 5 ч. З ст. 102 КК, позбавлення волі неповнолітньому