Для закінчення давності виконання обвинувального вироку встановлюються такі строки:

1) два роки — у разі засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, а також при засудженні до покарання у виді по-збавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

2) п'ять років — у разі засудження до покарання у виді позбав-лення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;

3) сім років — у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкий злочин;

4) десять років — у разі засудження до покарання у виді позбав-лення волі за особливо тяжкий злочин.

Якщо порівняти ці строки з тими, що встановлені стосо-вно повнолітніх, то очевидно, що вони є значно меншими за своєю тривалістю.

До осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі за зло-чин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, може бути застосоване умов-но-дострокове звільнення від відбування покарання незалежно від тяж-кості вчиненого злочину.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці та навчанням довів своє виправлення.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване до засуджених за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, після фактичного відбуття:

1) не менше третини призначеного строку покарання у виді позбавлен-ня волі за злочин невеликої або середньої тяжкості і за необережний тяж-кий злочин;

2) не менше половини строку покарання у виді позбавлення волі, при-значеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила у віці до вісімнадцяти років новий умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

3) не менше двох третин строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі і була умовно-достроково звільнена від відбування покарання, але до закінчення невідбутої частини покарання та до досягнення вісімнадцятирічного віку знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.

Обов'язковими правовими умовами цього звільнення ст. 107 КК передбачає:

звільненню підлягають особи, що вчи-нили злочин у віці до вісімнадцяти років, незалежно від їх віку на момент звільнення;

умовно-дострокове звільнення застосовується лише до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі;

застосування його не залежить від тяжкості вчиненого злочину;

воно застосовується після фак-тичного відбуття певної частини призначеного покарання, що за розміром менша, ніж та, що передбачена у ст. 81 КК щодо осіб, які вчинили злочин після досягнення вісімнадцяти років.

Аналіз ч. 3 ст. 107 КК дає можливість зробити важливий висновок: щодо осіб, які вчинили злочини у віці до вісімнадцяти років, закон не містить за-борони на їх умовно-дострокове звільнення, незважаючи ні на тяжкість вчи-неного злочину, ні навіть на наявність рецидиву.

Отже, умовно-достроково звільнений протягом невідбутої частини по-карання вчинить новий злочин, то суд призначає покарання за правилами, передбаченими у ст. 71 КК, тобто за сукупністю вироків, з дотриманням правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення, встановлених ст. 72 КК. До осіб, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцяти років, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням не застосовується.[5;109]

Висновоки

В даній курсовій роботі досліджувались особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх.Звiльнення вiд покарання iз застосуванням примусових заходiв виховного характеру це право, а не обов’язок суду.До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом мо-жуть бути застосовані такі основні види покарань: штраф; громадські роботи; виправні роботи; арешт; позбавлення волі на певний строк.

Аналіз норм КК, що регламентують звільнення неповнолітніх від покарання дозволяє виділити ряд особливостей, що відбивають, безумовно прояв принципу гуманізму щодо цієї категорії осіб. Це виявляється в тому, що по-перше, передбачено такий вид звільнення від покарання, який може застосовуватися лише до неповнолітніх, — звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів ви-ховного характеру, по-друге, ті види звільнення від покарання, які мо-жуть застосовуватися і до повнолітнього, і до неповнолітнього, від-носно останніх мають пільгові умови, що дозволяє більш широко за-стосовувати їх до неповнолітнього. Правові наслідки умовно-дострокового звільнення неповнолітнього від відбування покарання, як і в інших подібних випадках, можуть бути двох видів: позитивні і негативні. Позитивні полягають у тому, що особа, яка була умовно-достроково звільнена від покарання і протягом не відбутої частини покарання не вчинила нового злочину, вважається такою, що повністю виконала умову звільнення. Умовно-дострокове звільнення стає остаточним і безповоротним. Тобто, така особа ніколи і ні за яких умов не може бути направлена в місця позбавлення волі для відбування частини покарання, від якої вона була звільнена у встановленому законом порядку. Негативні настають при вчиненні засудженим протягом не відбутої частини покарання будь-якого нового злочину.

Погашення і зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними вісімнадцятирічного віку, відбувається з урахуванням таких особливостей як тривалість строків погашення судимості та умови дострокового зняття судимості.

Отже, закон передбачає два види звільнення неповнолітніх від кримі-нальної відповідальності: звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру і звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із за-кінченням строків давності.

Я зрозуміла, що покарання неповнолітніх за вчинені злочини є обов’язковим заходом для їх виправлення, але