Згідно зі ст.26 ЦК фізична особа має всі особисті немайнові права, встановлені Конституцією та ЦК, а також здатна мати усі майнові права, встановлені ЦК та іншими законами. Крім того, фізична особа може мати будь-які інші цивільні права, не передбаче-ні законодавством, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.

Отже, обсяг прав, які становлять зміст цивільної правоздатності, законодавством не обмежений. Фізична особа може мати практич-но будь-які права. Існує лише одне обмеження: володіння ними не повинне суперечити закону та моральним засадам суспільства.

Таким чином, зміст цивільної правоздатності фізичних осіб ста-новить у сукупності систему їх соціальних, економічних, культур-них та інших прав, визначених і гарантованих Конституцією, ЦК, іншими актами законодавства. При цьому враховуються права, за-безпечені міжнародними актами, зокрема: Загальною декларацією прав людини; Європейською конвенцією "Про захист прав людини та основних свобод"; Міжнародним пактом про громадянські і по-літичні права 1966 р.; Конвенцією про права дитини 1989 р. Дер-жави—учасниці міжнародних актів взяли на себе зобов'язання за-безпечувати рівність правоздатності всім особам, що перебувають на їх території; не позбавляти осіб свободи на тій підставі, що во-ни не можуть виконати яке-небудь договірне зобов'язання; надава-ти право вільного пересування і вибору місця проживання всім громадянам та визнавати їх правосуб'єктність; не допускати неза-конного втручання в особисте і сімейне життя; не посягати на не-доторканність житла тощо.

Слід зазначити, що новий ЦК істотно розширив (порівняно з раніше чинним цивільним законодавством і, зокрема, ЦК 1963 р.) правоздатність фізичних осіб, визначивши її обсяг відповідно до принципу приватного права: "Дозволяється все, що прямо не забо-ронено законом".

На забезпечення реалізації цього принципу спрямоване прави-ло ст.27 ЦК, згідно з яким правочин, що обмежує можливість фі-зичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним, а правовий акт Президента України, орга-ну державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, що обмежує можливість мати не заборонені законом цивільні пра-ва та обов'язки, є незаконним.

Згідно зі ст.ст.24, 64 Конституції обмеження прав людини і гро-мадянина можливо лише на підставі закону і тільки у тій мірі, у якій це необхідно для захисту основ конституційного ладу, моралі, здоров'я, прав та інтересів інших осіб, забезпечення оборони краї-ни і безпеки держави.

У встановлених законом випадках і лише за рішенням суду фі-зична особа може бути обмежена у здатності мати деякі права. До таких обмежень, зокрема, належать заходи кримінального покаран-ня. Так, ст.51 Кримінального кодексу (КК) України передбачає та-кі заходи, як: арешт, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк і довічно, позбавлення права обіймати певні посади чи зай-матися певною діяльністю тощо.