Після розпаду Радянського Союзу на його теренах склався цілий комплекс передумов напруженості - соціального, національного, ідеологічного, психологічного, міжконфесійного характеру. Перш за все, крах тоталітарної системи, параліч влади і затяжна економічна криза, різке падіння життєвого рівня переважної більшості народу і подальше його зубожіння, а також загострення суспільних протиріч, зміна світогляду, падіння моральності, торжество цинізму, вибух злочинності - обумовили посилення тероризму.

За своїми основними характеристиками тероризм у країнах, які утворилися на території копишнього Радянського Союзу, подібний до загальновідомого тероризму в усіх його проявах. У нашому суспільстві відбуваються такі негативні явища та процеси, які створюють реальну загрозу вибуху тероризму в нашій державі: глибока соціально-економічна криза, протистояння політичних сил, релігійних проявів сепаратизму, зубожіння та люмпенізація значної частини населення при дуже невеликому прошарку середнього класу, зрощення кримінальних, бізнесових і державних структур, корумпованість державного апарату організована злочинність, великомасштабний незаконний обіг зброї, девальвація моральних та духовних цінностей . П.Ємельянов Щодо кримінально-правового визначення тероризму//Право України.-1999-№8.-120с.

Лише у 1995 р. на території України зареєстровано майже 240 кримінальних проявів терористичного спрямування, 164 яких вчинено шляхом вибуху, 55 - обстрілами з гранатометів, автоматів та іншої зброї, захоплено 11 заручників вчинено посягання на 14 депутатів усіх рівнів та 8 працівників правоохоронних органів. Внаслідок цих акцій загинуло понад 100 осіб, зруйновано або пошкоджено близько 170 різних будівель і 70 автомобілів. У злочинців вилучено десятки одиниць вогнепальної зброї та набоїв до неї, вибухових пристроїв тощо. В.Замковой, М.Ильчиков. Терроризм-глобальная проблема современности.// М-1996.-426с.

Статистичні дані свідчать, що в Україні все більш загрозливого характеру набуває тенденція вчинення злочинів терористичної спрямованості з використанням саморобних вибухових пристроїв. За останні два роки в Україні вчинено понад 560 таких злочинів, внаслідок чого 90 осіб загинуло (з них 15 представників владних структур), 218 дістали поранення. Проведений аналіз засвідчує, що ці прояви, як правило, здійснюються кримінальними елементами під час боротьби за розподіл впливу у незаконній підприємницькій діяльності з метою усунення конкурентів, а також вбивства або залякування представників органів державної влади та управління.

Істотну і реальну загрозу міжнародній стабільності та безпеці становить сьогодні проблема незаконної торгівлі зброї та військової техніки, боєприпасами, вибуховими речовинами, технологіями оборонного та подвійного застосування, окремими видами сировини, матеріалами, що використовуються при розробці або виробництві озброєння,військової та спеціальної техніки, експорт та імпорт яких підлягає контролю згідно з міжнародними угодами. Міжнародний досвід свідчить, що зниження активності терористичної діяльності можливе лише за умови держави скоординованими зусиллями спеціально сформованих сил. Боротьба з проявами тероризму в нашій державі виступає одним із найбільш пріоритетних завдань вирішення яких неможливе без термінового створення державно-правової системи запобігання та боротьби з тероризмом.

З цією метою, з урахуванням досвіду боротьби з тероризмом в інших країнах, слід продовжувати роботу, спрямовану на удосконалення чинно-го законодавства, передбачити посилення відповідальності за найбільш небезпечні злочини, вчиненні з метою тиску на державні органи та гро-мадськість.

Проведення внутрішніх заходів необхідно поєднувати з багатостороннім міжнародним співробітництвом, всіляко сприяти розвитку взаємодії правоохоронних та інших державних органів України з відповідними організаціями та правоохоронними органами зарубіжних країн у боротьбі з організованою злочинністю, тероризмом та незаконним наркообігом тощо.

За наявності понад десяти міжнародних конвенцій з проблем боротьби з тероризмом, зокрема Європейської конвенції по боротьбі з тероризмом (1977 р.), Римської конвенції про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства (1988 р.), Міжнародної конвенції про бороті з захопленням заручників (1979 р.) та інших, які приймалися у різні часи та з різними, подекуди із протилежними, підходами й оцінками щодо одних і тих же подій, ускладнюється порядок їх застосування, унеможливлюється забезпечення відповідної організації взаємодії між державами-учасницями ліквідаї терористичних конфліктіва.

Українські вчені, які досліджують дану проблему (Ємельянов В., Глушков В., Кондратьев Я., Ліпкан В. та інші) зазначають, що сьогодні є нагальна потреба створення і прийняття міжнародним співтовариством Єдиної конвенції з питань боротьби з тероризмом, в якій, з урахуванням міжнародного досвіду захисту прав людини, було б визначено поняття тероризму та терористичного акту, передбачено чіткий порядок держав та умови обов'язкової видачі терористів зацікавленій країні, правовий статус держав, які здійснюють терористичну політику.

Висновки

Отже, тероризм — це метод впливу шляхом здійснення теракту задля досягнення певних цілей, за якого жертва теракту не є об'єктом даного методу впливу.

Тероризм як антигромадське явище сягає в глибину віків у вигляді насильницького способу захоплення та утримання влади.Узагальнення світового досвіду свідчить,що терористична діяльність може приймати форми внутрішнього і міжнародного тероризмую.Протягом XIX ст. тероризм залишався переважно внутрішнім явищем.У XX ст.міжнародний тероризм набув загрозливих масштабів.

Я вважаю, що тероризм в теперішній час розвивається швидкими темпами без нього не обходиться жодна країна світу . Тероризм являєтся соціальним явищем світового масштабу .

Серед різних видів тероризму виділяють більш та менш небезпечні . Найбільш небезпечним видом я вважаю державний тероризм, закрема акти агресії , шантаж іноземної держави та інше , так як він може нанести найбільшу