КУРСОВА РОБОТА

на тему:

„Правова характеристика повних товариств”

План

Теоретична частина

Вступ.

Розділ І. Загальні положення про повне товариство.

1.1. Поняття повного товариства.

1.2. Створення управління та ведення справ повного товариства.

1.3. Зміни у складі учасників повного товариства.

1.4. Відповідальність учасників повного товариства за зобов’язаннями

1.5. Ліквідація повного товариства.

Розділ ІІ. Відмінність повного товариства від інших господарських товариств.

Висновок.

Практична частина

Акт прийняття продукції (товарів) за якістю.

Список використаних джерел.

Вступ

Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть створюватися у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Дана курсова робота присвячена розкриттю такої форми господарського товариства, як повне товариство.

Повне товариство (ПТ) з це товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов’язаннями усім майном, що їм належить.

Повне товариство створюється і діє на підставі установчого (засновницького) договору. Цей договір визначає особливості створення повного товариства, управління та ведення справ повного товариства, а також особливості відповідальності учасників повного товариства за зобов’язаннями товариства, а також визначає розмір та склад капіталу товариства, розмір та порядок зміни часток кожного з учасників у складеному капіталі, склад та строки внесення ними вкладів.

Учасник повного товариства має право діяти від імені товариства, якщо засновницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно (у такому випадку усі рішення щодо правочинів товариства приймаються одноголосно) або що ведення справ доручено окремим учасникам.

Прибуток та збитки повного товариства розділяються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором або домовленістю учасників.

Повне товариство діє у складі двох і більше осіб, тобто не допускається створення повного товариства однією особою.

Засновницьким договором може бути визначено зміни у складі учасників повного товариства, а в тому випадку, коли вони будуть незазначені, по законам.

Учасники повного товариств у повному обсязі і солідарно відповідають за зобов’язаннями товариства усім своїм майном на яке може бути звернене стягнення.

Учасник повного товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу в товариство.

Повне товариство ліквідується на загальних підставах, встановлених в ст. 110 ЦК України, а також на умовах, які передбачені Законом України „Про господарські товариства”. Ліквідація повного товариства може відбуватися також у випадку, коли у товаристві залишився один учасник. Такий учасник протягом шести місяців з моменту, коли він став єдиним учасником товариства, повинен перетворити таке товариство в інше господарське товариство у порядку, встановленому законами.

Більш детальний опис повного товариства зазначений у теоретичній частині курсової роботи. Зокрема, третій розділ розкриває відмінності повного товариства від інших господарських товариств.

Теоретична частина.

Розділ І. Загальні положення про повне товариство (ПТ)

1.1. Поняття повного товариства

Повним є товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (солідарну) відповідальність за його зобов’язаннями усім майном, що їм належить (п.7 ст. 119 ЦК України).

Повне товариство являється одним із видів господарського товариства. Діяльність такого товариства регулюється такими Законами України як: Закон України „Про господарські товариства”, Закон України „Про підприємництво”, Цивільним кодексом України, Законом „Про підприємства в Україні” та ін.

Термін „повне товариство” є спробою характеризувати в назві (формі) сам зміст поняття. У дійсності повною є тільки відповідальність учасників. Відповідальність у повному товаристві має і солідарний, і субсидіарний характер. Повне товариство – це об’єднання двох чи більше осіб для ведення підприємницької діяльності, що вважається діяльністю самого повного товариства і забезпечується не тільки майном, переданим його учасникам в статутний фонд (складовий капітал), а й солідарне з іншим майном учасників у частині, що не покривається складовим капіталом товариства.

Солідарність відповідальності учасників означає, що кредитор повного товариства має право на свій розсуд вимагати виконання зобов’язання товариства, у частині, що не покривається складовим капіталом товариства, як від усіх учасників спільно, так і від кожного з них окремо, притому як цілком, так і в частині зобов’язання.

Субсидіарність відповідальності припускає право кредитора вимагати від учасників повного товариства виконання зобов’язань повного товариства тільки в частині, не покритій розміром складового капіталу повного товариства.

Необмежена відповідальність учасників повного товариства за зобов’язаннями останнього означає відповідальність учасників усім своїм майном за зобов’язаннями повного товариства. Ця обставина пояснює вимогу законодавства про те, що одна особа не може бут учасником більш за одне повне товариство.

Особа може бути учасником тільки одного повного товариства, а оскільки така особа несе відповідальність усім своїм майном за зобов’язаннями товариства. Важливе значення в участі учасників повного товариства має особиста довіра таких учасників один до одного.

Учасник повного товариства не має права без згоди інших учасників вчиняти від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб право чини, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності товариства.

При порушенні цього правила товариство має право за своїм вибором вимагати від такого учасника або відшкодування завданих товариству збитків, або передання йому всієї вигоди, набутої за такими право чинами (п. 3 ст. 119 ЦК).

Право на найменування випливає з ознаки юридичної особи – „виступ в цивільному обігу від свого імені” і виражається в користуванні найменуванням при укладанні угод, на вивісках, на печатках і штампах, на бланках тощо. Найменування юридичної