Також щодо найменування товариства у Законі України „про господарські товариства” міститься спеціальна заборонна норма. Так ч. 3 ст. 2 даного закону вказано, що найменування товариства не може вказувати на приналежність товариства до відповідних міністерств, відомств і громадських організацій, це зумовлене тим, що органи державної влади не мають права займатися підприємницькою діяльністю.

Таким чином, повне товариство – це один із видів господарських товариств, діяльність якого врегульована законодавством України, учасники якого несуть солідарну, субсидіарну, необмежену відповідальність, а також має право на найменування.

1.2. Створення, управління та ведення справ повного товариства

Термін „створення” – це правове поняття господарського права. Це поняття включає врегульовані правом умови фактичного виникнення та легітимації підприємства в статусі правового господарюючого суб’єкта, суб’єкта права [14; 66].

Господарююче законодавство включає загальні і спеціальні умови створення підприємств. Загальні умови поширюються на всі форми підприємств, а спеціальні умови на створення підприємств, які визначені законами про їх окремі види.

Створення повного товариства здійснюється за загальними і спеціальними умовами. Загальні умови створення товариства це ті, які є спільними для всіх видів господарських товариств, а спеціальні характеризують його, як окреме, відмінне від інших, господарських товариств утворення.

Створення спільного товариства в юридичному розумінні – це затвердження та одержання передбачених законом документів.

Відповідно до ст. 8 Закону України „Про підприємництво” існує два види установчих документів:

1) статут;

2) установчий (засновницький) договір.

Процедура створення повного товариства не передбачає необхідність наявності статуту як внутрішнього кооперативного документа товариства, що регулює в основному питання створення і компетенції органів керування та контролю за діяльністю товариства. Це пояснюється тим, що кожен з учасників може діяти від імені товариства, й отже, відпадає необхідність формування системи керування товариство.

Повне товариство створюється і діє на підставі установчого договору. Крім загальних вимог щодо змісту установчих документів господарських товариств, установчий договір про повне товариство повинен визначати розмір частки кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення вкладів, форму участі у справах товариства. Такі вимоги випливають з особливого характеру товариства, зокрема, з ведення його справ, яке здійснюється за загальною згодою всіх учасників.

Відповідно до ст. 88 ЦК України, яка визначає загальні положення щодо установчого договору товариства, а також ст. 4 Закону України „Про господарські товариства” установчий документ повинен містити відомості про:

- вид товариства;

- предмет і цілі його діяльності;

- склад засновників та учасників;

- найменування та місцезнаходження повного товариства;

- розмір та порядок утворення статутного фонду;

- порядок розподілу прибутків та збитків;

- склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття рішень;

- порядок виникнення змін до установчих документів;

- порядок ліквідації.

Установчий договір – це засіб організації суб’єктами своєї підприємницької діяльності за допомогою угоди про взаємні дії в управлінській і майновій сфері [16; 193].

Установчий договір починає діяти до реєстрації створеного повного товариства, оскільки установчий договір укладається його учасниками і набуває сили з моменту підписання засновниками. Тому учасники договору можуть бути пов’язані певними обов’язками ще до моменту реєстрації товариства.

В установчому договорі повного товариства засновники приймають взаємні зобов’язання у встановленому Законом порядку, тобто створити повне товариство і наділити його необхідним майном. Тому у змісті установчого (засновницького) договору можуть бути передбачені дві групи взаємний обов’язків:

1) обов’язки організаційного характеру (обов’язки здійснювати погоджені дії, щодо створення повного товариства та його реєстрації);

2) обов’язки майнового характеру (щодо передачі у власність створеного засновниками повного товариства певних внесків (вкладів).

Зміни і доповнення до установчого (засновницького) договору повного товариства можуть вноситися за правилами, викладеними у положенні про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності від 25.05.1998р.

Внесення змін оформляється у вигляді окремих додатків або шляхом викладення установчих документів у новій редакції з дотриманням вимог, визначених положенням. На титульному листі оригіналу робиться відмітка про внесення змін (доповнень), а на титульному листі додатків до установчого договору робиться відмітка про те, що зазначені документи є невід’ємною частиною засновницького договору повного товариства.

Договір про створення повного товариства повинен бути обов’язково складений у письмовій формі і підписаний усіма учасниками. Доцільно так само його нотаріальне посвідчення, незважаючи на те, що закон прямо не вимагає цього. Зазначені формальні умови укладення договору про створення повного товариства необхідні для захисту інтересів третіх осіб, і так само мають значення для чіткого закріплення та визначення прав і обов’язків учасників товариства і контрагентів. Нотаріальна форма установчого договору гарантує законність і загальновідомість зареєстрованих відносин учасників.

Державна реєстрація повного товариства є обов’язковою юридичною дією при його створенні. Реєстрація повного товариства визначається Положенням про порядок державної реєстрації підприємств, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року № 740. Реєстрація повного товариства є процесуально-правовою дією, внаслідок якої воно включається до єдиного державного реєстру. Днем включення визначено день реєстрації повного товариства. Для реєстрації реєструючому органу необхідно подати документи. За наявності усіх документів реєструючий орган у строк не більше п’яти робочих днів здійснює реєстрацію і видає свідоцтво про державну реєстрацію підприємства.

Управління діяльністю повного товариства здійснюється за всіх учасників. Засновницьким договором товариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається більшістю голосів учасників. Кожний учасник повного товариства має один голос, якщо засновницьким договором не передбачений