Отже, державний бюджет перетворюється на універсальний і надзвичайно активний елемент економічного життя, удосконалюються методи і форми мобілізації коштів та їх розподіл з метою задоволення потреб населення, удосконалення виробничих і соціальних процесів.

Бюджету належить провідна роль у фінансовій системі. Це зумовлено тим, що його функціонування визначає кількісні й якісні параметри, як відтворювального процесу, так і соціально-економічних явищ, а також кінцеві результати діяльності суб’єктів господарювання. Більше того, бюджет тісно пов’язаний з усіма ланками фінансової системи. Враховуючи, що така система – це сукупність відокремлених, але взаємозв’язаних між собою ланок фінансових відносин, що виникають в різних сферах виробничої та невиробничої діяльності в процесі вартісного розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту з метою формування, розподілу та використання фінансових ресурсів для розширеного відтворення, бюджет виступає відповідним резервом: з однієї сторони, поглинання коштів, з іншої – їх субсидіювання.

Входження в ринкові структури об’єктивно вимагає зміцнення державного бюджету, як основного важеля ефективного розвитку економіки країни, що прагне до соціально орієнтованих засад.

У загальному контексті фінансово-господарські взаємовідносини характеризують стосунки державного і місцевих бюджетів, рух платежів підприємств усіх форм власності, централізованих державних та інших фондів, фондового ринку, населення. Нагромадження коштів відбувається в структурах, де репрезентується валовий внутрішній продукт. Такі структури є провідною ланкою у створенні централізованих фінансових ресурсів. Одночасно вони мають специфіку, яка полягає в безпосередньому обслуговуванні процесу виробництва, де створюється ВВП і здійснюється його первинний перерозподіл. Такі структури вступають у відносини з бюджетом під час справляння податків, які розподіляються між місцевим та державним бюджетами згідно нормативних актів. В основі взаємозв’язку фінансових ланок покладено принцип ієрархічної структури, що поділяє фінансові ресурси на централізовані і децентралізовані, відділяючи та одночасно поєднуючи кожну ланку в єдине ціле. Саме бюджет може впливати і впливає на грошовий розмір кожної ланки фінансової системи. Отже, ієрархічна структура бюджетної системи України будується за дворівневим принципом і наближена до бюджетних систем держав унітарного типу. В федеративних державах бюджетна система включає три ланки: державний (федеративний) бюджет, бюджети членів федерації і місцеві бюджети.

Специфіка бюджету, як економічної категорії полягає в тому, що він безпосередньо обумовлений рухом вартості і використовується для створення централізованого фонду фінансових ресурсів. В ньому переплітається величезна гамма інтересів та протиріч. В першу чергу, це – інтереси суб’єктів господарювання по створенню централізованого фонду фінансових ресурсів. Порядок створення і використання такого фонду встановлюється законодавством. Однак, необхідність його існування – явище об’єктивне, і зміст проблеми полягає в тому, наскільки глибоко неупереджена необхідність і розумні межі бюджету знайшли відображення в законодавчих актах, прийнятих державою. У процесі створення і використання централізованого фонду фінансових ресурсів виникають відносини між суб’єктами його створення і використання. Ця система відносин має складну структуру, де проявляються інтереси кожного із суб’єктів. Як правило, ці інтереси базуються на суперечностях, а ступінь гармонізації інтересів забезпечує нормативні акти держави і, насамперед, фінансова доктрина.

Об’єктом розподілу і перерозподілу, що здійснюється за допомогою бюджету, є валовий внутрішній продукт, а суб’єктів цього процесу завжди три контрагенти: держава, підприємці і населення. Консенсус інтересів суб’єктів перерозподілу постійно сприяє зростанню об’єкту перерозподілу і навпаки – зіткнення протиріч інтересів веде до зменшення об’єму валового внутрішнього продукту.

Бюджет активно впливає на формування й вдосконалення соціально-економічної інфраструктури, яка в свою чергу, сприяє або гальмує розвиток виробництва.

При розгортанні ринкових відносин особливого значення набуває бюджет для регуляції структури фінансових ресурсів секторів економіки, підприємств різних форм власності, процесів приватизації та їх використання. Через систему платежів і методи фінансування бюджет безпосередньо впливає на платоспроможність та мобілізацію внутрігосподарських резервів суб’єктів господарювання.

Якщо кошториси, бізнес-плани окремих господарських структур обслуговують індивідуальний кругообіг виробничих фондів на розширеній основі, то бюджет опосередковує кругообіг всіх суспільних фондів. Перерозподіл коштів у загальнодержавному масштабі – необхідна умова забезпечення кругообігу фондів, що сприяє досягненню відповідних пропорцій та темпів структурних відтворень. Із потреб процесу відтворення об’єктивно випливає необхідність загальнодержавних фінансів і використання через державний бюджет централізованого чистого доходу. Тим самим бюджет віддзеркалює зміст економічної бази, а не випливає із суті існування держави.

Саме через сутність бюджету відбувається реалізація його функцій: розподільча, контрольна, регулююча та стимулююча. Зміст функцій, їхня спрямованість, характер реалізації залежить від особливостей економічних процесів у державі.

Державний бюджет за формою – це фінансовий баланс, що відображає план державних витрат і джерел їхнього фінансового покриття. У процесі складання основного фінансового плану держави обгрунтовується доцільність застосування певних форм мобілізації ресурсів і напрямків їх використання. Узгодженість у процесі складання такого документу дозволяє координувати фінансові ресурси, впливати на їх структуру. Крім того, такий процес дає можливість впливати на фінансові баланси адміністративно-територіальних громад, що в цілому забезпечує бюджетний процес.

Призначення державного бюджету полягає у формуванні та використанні централізованого фонду фінансових ресурсів держави на розширене відтворення і соціальні цілі відповідно до чинної фінансової політики. Відображаючи об’єктивну необхідність розподільчих і перерозподільчих процесів у економіці та концентрації певної частки фінансових ресурсів у розпорядженні держави, бюджет є конкретно-адресним документом. За його допомогою досягається кінцева взаємоув’язка всієї системи фінансових балансів.

Державний бюджет складається на рік, з поквартальною розбивкою. На основі показників цього документа розробляються принципи взаємовідносин підприємницьких структур і населення