Історико – архівні матеріали стверджують, що більш якісні форми державного фінансового контролю з’явилися біля 4000років до н.е., тоді, коли стародавні цивілізації Близького Сходу розпочали створювати високоорганізовані держави, налаштовувати господарську діяльність. З самого початку влада здійснювала облік доходів та витрат збором податків. Для цього виникла потреба контролю, мета якого була зменшити витрати від помилок та шахрайства з боку некомпетентних або нечесних службовців. Ряд форм внутрішнього контролю того часу описується в Біблії, зокрема, щодо подвійної охорони майна, потреби у наймі на роботу компетентних, чесних працівників.

Державна система обліку династії Чжоу ( 1122 – 256 роки до н.е. ) в Китаї охоплювала собою ретельно розроблений бюджет та аудит всіх урядових структур. В Афінах ( V вік до н.е. ) Народні збори контролювали доходи і видатки держави, а в Римській республіці державні фінанси перебували під суворим контролем сенату, в свою чергу державний бюджет перевірявся штатом аудиторів під наглядом скарбника.

За умов рабовласницького устрою, вперше запроваджується контроль, який здійснюється інститутом логістів та починає діяти судова колегія (евфіни) для розгляду справ, які пов’язані з неправильним поданням звітності. Основною функцією контролю в цей період був захист інтересів рабовласника та посилення експлуатації і пригнічення рабів. В цей період інтенсивно розвивається торгівля, впроваджуються грошові та розрахункові операції, з’являється купівля – продаж паїв на участь в корисних справах. Такі зрушення в господарському житті вимагали посилення обліку і контролю.

Контроль в рабовласницькому суспільстві охоплював виробництво продуктів, торгові, земельні і інші операції, які здійснювалися державними закладами, храмами, окремими рабовласниками, які були направлені на збільшення і зміцнення особистої власності на засоби виробництва і їх рабів.

З часом, в ході суспільного розвитку зміцнювалися форми і методи державного контролю, які об’єднувалися у своєрідну фінансову – бюджетну систему. Одну з перших таких систем, з яких практично пішли паростки сьогоднішньої моделі фінансового контролю, було розроблено і законодавчо закріплено за часів Київської Русі, в “ Руській правді “ Ярослава Мудрого, що діяла упродовж XI – XII століть. [ ]

Подальший розвиток і удосконалення контроль отримав в період виникнення нового суспільного ладу – феодалізму. Саме в цей період почалася підготовка спеціалістів з обліку, видаються перші книги з цього питання : італійця Луки Пачолі ( 1494 р. ), голандців – Яна Ішпіна ( 1543 р. ) і Сімона Стевіна ( 1607 р. ) і французів – Жака Саварі ( 1675 р. ) і М. де ла Порта (1712р.) та багатьох інших.

В період феодалізму ще більшого значення набуває контроль за розрахунками між купцями і банками, а також за наявністю і рухом торгового капіталу. У той же час виникає подвійна бухгалтерія, яка сприяє отриманню феодалами додаткового продукт, контролю за їх витратами та прибутками, зберіганням особистої власності.

Саме за часів феодалізму проявляється поділ контролю на зовнішній, який охоплював ревізію балансів і звітності сторонніми особами, і внутрішній – засекречений рух і наявність торгового капіталу, кредитні і розрахункові операції між купцями, лихварями, банками, процеси виробництва і особиста власність на засоби виробництва. [ Контроль і ревізія за ред. Бутинця ст.19]

Своєрідна модель фінансово – економічного контролю була закладена в основи державотворення у Росії наприкінці XVIII століття. Скажімо, в часи управління Петра I було засновано 12 колегій, 4 з яких займалися різними фінансовими питаннями : камер – колегія, штатс – контроль – колегія,

ревізіон – колегія та комеру – колегія. За правління Катерини ІІ реорганізовано систему державного управління фінансами (1780 р.), внаслідок чого створено експедицію про державні доходи, в структурі якої виділялися 4 самостійні експедиції, що забезпечували контроль за доходами, видатками, ревізійними справами та стягненням недоїмок до бюджету. [ стаття с.29 А.Юхинчук ]

У 1862 р. уряд царської Росії розпочав фінансову реформу, важливим елементом якої було удосконалення системи державного контролю. На державному рівні формувався єдиний ревізійний орган, який мав право документальної перевірки всіх державних установ, у тому числі тих, які здійснювали поставки армії. Також на місцях були створені губернські контрольні палати та їх відділення. По новому положенню, розробленому службовцем державного контролю В. Татаріновим, на державний контроль покладалось завдання попереднього розгляду річних кошторисів, які подавали міністерства при складанні бюджетного розпису, а також річного звіту про виконання державного бюджету.

Консервативні міністри виступили за обмеження проекту реформування державного контролю і Олександр ІІ не включив розділ, присвячений попередньому контролю. Невдалою виявилась спроба встановити контроль за фінансовою діяльністю приватних і державних залізних доріг. [ Шаварина М.П. іст. фінансів с.38 ]. Отже, в результаті реформи 1862 р. була створена система державного контролю, яка відповідала буржуазним принципам поточної документальної перевірки правильності та законності витрат окремих міністерств, відомств.

Скасування кріпацтва стало поштовхом для швидкого розвитку економіки в Росії. Будувались нові фабрики, заводи та поряд з тим збільшувалися обсяги виробництва сільгосппродукції. Все це вимагало не тільки подальшого вкладення коштів у виробництво, але й більш детального контролю за їх раціональним використанням. Виникла потреба в функціонуванні повністю самостійного органу, який би давав реальну оцінку стану справ на підприємствах.

Першою спробою організувати в Росії таку структуру стало створення Інституту присяжних рахівників. В кінці 1891 – на початку 1892 р.р. проходив Перший з’їзд рахівників який визнав найважливішим завданням “ утворення особливої групи досвідчених і надійних осіб, які повинні називатися присяжними рахівниками і яким доручалась ревізія різноманітних об’єктів, експертиза