Реферат

на тему:

„Злочини проти власності”

План

Вступ.

Загальна характеристика та види злочинів проти власності.

Крадіжка в кримінальному праві України.

Система предметів крадіжок.

4. Грабіж.

Вступ

Із моменту встановлення незалежності України перед суспільством постав цілий комплекс важливих проблем, розв’язання яких є справою нагальною. Особливої гостроти ці проблеми набувають за наявності таких, уже сталих в Україні, соціально-економічних явищ, як занепад економіки, зростання злочинності, масове безробіття, матеріальне зубожіння населення. У цьому контексті до найважливіших завдань правової держави належать як удосконалення кримінального законогдавства і практики його застосування на на прогресивній основі, водночас охороняючи загальнолюдські цінності, так і суттєве поліпшення роботи всіх правоохоронних органів та теоретичне дослідження питань боротьби зі злочинністю.

Оскільки власність є економічною основою життя суспільства та людини, показником добробуту населення, конче потрібно забезпечити належний захист з боку держави цього середовища всіх суспільних відносин.

У статтях 13 та 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, а держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права й господарювання. Аналогічне положення проголошено й у ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Однією з поширених форм посягань на власність є викрадення шляхом крадіжки. Отож розгляд крадіжки як кримінально-правового явища має стати новим етапом у сучаному дослідженні актуальних проблем боротьби зі злочинністю.

Про важливість постановки такої проблеми свідчать і результати опитування працівників міліції. Так, 95,5% респондентів (усього було опитано 200 осіб) вважають, що крадіжка є асоціальним протиправним явищем, а 70% респондентів вказують на наявність у кримінальному законодавстві певної сукупності правових норм, які встановлюють кримінальну відповідальність за різні види крадіжок. Вплив крадіжки як окремого суспільно небезпечного явища поширюється не тільки на кримінально-правові відносини, але й на економічні, соціально-культурні, політичні відносини.

Загальна характеристика та види злочинів проти власності

Злочини проти власності становлять одну із найпоширеніших і найнебезпечніших груп злочинних діянь, оскільки вони посягають на одне із найцінніших соціальних благ-право власності. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушеним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Злочини проти власності часто іменують майновими злочинами. Така назва пов’язана з предметом їх посягання, який найчастіше становить майно.

Передбачення в одному розділі Особливої частини ККУ відповідальності за всі посягання на власність незалежно від її форми забезпечує всім суб’єктам права власності однаковий кримінально-правовий захист, Як того вимагають Конституція України, ЗУ „Про власність”, Цивільний кодекс України. За суб’єктом здійснення права власності чинне законодавство виокремлює:

-право власності Українського народу;

-право державної власності;

-право комунальної власності;

-право колективної власності (у тому числі підприємств,громадських організацій та інших об’єднань громадян);

-право приватної власності, у тому числі право спільної власності подружжжя, членів сім’ї, осіб що ведуть селянське (фермерське) господарство;

-право власності інших держав, їх юридичних осіб, спільних підприємств та міжнародних організацій.

Родовим об’єктом цих злочинів є право власності, зміст якого складають володіння, користування і розпорядження своїм майном.

Додатковими обов’язковими об’єктами злочинів, які вчинюються з використанням насильства або погрози його застосування (розбій, насильницький грабіж, вимагання, погроза знищення майна), виступають здоров’я, життя, психічна або фізична недоторканість людини. При знищенні або пошкодженні майна додатковими факультативними об’єктами можуть виступати громадський порядок, екологічна безпека.

Предметом абсолютної більшості злочинів проти власності закон називає майно-речі матеріального світу, яким притаманні специфічні ознаки фізичного, економічного та юридичного характеру.

До фізичних ознак належить те, що вказані речі можуть бути вилучені з володіння законного власника з подальшим їх привласненням, споживанням тощо або пошкодженні чи знищенні. Людина як фізична особа не може бути предметом злочинів проти власності.

Економічними ознаками таких речей є те, що вони повинні:

-мати мінову та споживчу вартість, здатність задовольняти матеріальні та пов’язані з ними потреби людини;

-бути відокремлені від природного середовища чи бути створені заново.

Звичайним проявом вартості речі є її грошова оцінка. З огляду на це, предметом злочинів проти власності, які полягають у вилученні майна з володіння іншої особи, визнаються документи, які виконують роль грошового еквівалента і надають майнові права без будь-якого додаткового оформлення (цінні папери, білети грошово-речової лотереї, талони на паливно мастильні матеріали, білети на проїзд транспортом...).Не визнаються предметом таких злочинів (принаймі закінчених), так звані легітимаційні знаки (жетони камери схову, гардеробні номерки...), а також різноманітні накладні, квитанції, чеки, довіреності, інші документи, які самі по собі не мають вартості, а лише надають право на одержання майна. Це ж стосується й квитків на проїзд авіаційним, автомобільним, водним та залізничним транспортом, які можуть бути використані за призначенням лише після додаткового оформлення (внесення прізвища володільця, заповнення іншого тексту, скріплення печаткою, компостування...).

Предметом викрадення, вимагання, привласнення, розтрати, заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем не можуть виступати природні багатства в їх природному стані-блага, які, хоч і мають об’єктивну цінність, проте не створені повністю або частково працею людини. Протиправне обернення таких об’єктів у свою власність за наявності підстав може розглядатися як злочин проти довкілля і кваліфікуватися, зокрема, за статтями 246,248,249 ККУ. Проте такі ж дії щодо природних об’єктів, які вилучені з природного стану завдяки вкладеній праці людини, розглядаються залежно від способу посягання як викрадення чи інший злочин проти власності.

Юридичними