Реферат на тему:
Процедура визнання суб’єкта підприємницької діяльності банкрутом
В умовах ринкової економіки банкрутство підприємств є звичайним явищем.
У разі потреби прийняття відповідним органом рішення про оголошення підприємства банкрутом здійснюється поглиблений аналіз його фінансового стану з метою визначення платоспроможності поточної і загальної ліквідності, забезпеченості власними коштами тощо.
Якщо фінансовий стан підприємства незадовільний, воно вважається неплатоспроможним і може бути оголошене банкрутом.
Питання про визнання підприємства банкрутом вирішується господарським судом за місцезнаходженням боржника. Підставою для порушення справи про банкрутство підприємства є письмова заява до господарського суду будь-якого кредитора або боржника.
Боржник звертається до господарського суду в разі його фінансової неспроможності або її загрози.
За наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, боржник подає заяву до господарського суду разом з планом санації підприємства.
Кредитор може звернутися із заявою про порушення справи про банкрутство юридичної особи, якщо боржник не здатний задовольнити протягом трьох місяців визнані ним претензійні вимоги до боржника в розмірі не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати. При цьому кредиторами можуть бути визнані як юридичні, так і фізичні особи. Для цього вони повинні подати боржнику майнові вимоги, підтверджені відповідними документами. Особи, майнові вимоги яких повністю забезпечені заставою, не є кредиторами.
Подані до господарського суду заяви та відповідні документи розглядаються суддею, який виходячи з правильності та повноти оформлених документів вирішує питання про прийняття заяви до розгляду.
У разі прийняття заяви про порушення справи про банкрутство суддя не пізніше як на п'ятий день з моменту її надходження виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство і направляє її сторонам та державному органу з питань банкрутства.
В ухвалі наводяться такі відомості:*
про прийняття заяви до розгляду;*
про введення процедури розпорядження майном боржника;*
про призначення розпорядника майном;*
дата проведення підготовчого засідання суду;*
проведення мораторію на задоволення вимог кредиторів;*
обсяг вимог кредиторів;*
дата засідання суду, де буде винесено ухвалу про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
З метою забезпечення майнових інтересів кредиторів ухвалою суду призначається розпорядник майна, який має право:*
скликати збори кредиторів і брати в них участь з правом дорадчого голосу;*
аналізувати фінансовий стан боржника та рекомендувати зборам кредиторів заходи фінансового оздоровлення боржника;*
отримувати винагороду згідно із законом;*
залучати для виконання повноважень спеціалістів з оплатою їх діяльності з коштів боржника.
Розпорядник майна має такі обов'язки:*
розглядати копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника;*
вести реестр вимог кредиторів у встановленому порядку;*
вживати заходів захисту майна боржника;*
аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника;*
виявляти ознаки фіктивного банкрутства;*
подавати до господарського суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника.
Повноваження господарського керуючого як розпорядника майна припиняються з дня затвердження господарським судом мирової угоди або призначення керуючого санацією чи ліквідатора.
Після призначення розпорядника майна органи управління боржника не мають права:*
приймати рішення про реорганізацію і ліквідацію боржника;*
створювати юридичних осіб та філії;*
виплачувати дивіденди та проводити емісію цінних паперів;*
виходити зі складу учасників боржника юридичної особи;*
купувати у акціонерів раніше випущені акції боржника. Розпорядник майна протягом 10 днів після винесення господарським судом ухвали про визначення обсягу вимог кредиторів повідомляє останніх про час і місце проведення зборів кредиторів.
До компетенції зборів кредиторів входять:*
вибори членів комітету кредиторів;*
визначення кількісного складу комітету кредиторів, його повноважень та інші питання.
До компетенції комітету кредиторів входять:*
вибори голови комітету та скликання зборів кредиторів;*
підготовка та укладення мирової угоди;*
внесення пропозицій до господарського суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника;*
звернення до господарського суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника;*
звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом, припинення повноважень господарського керуючого санацією та призначення нового.
Рішення зборів (комітету) приймається більшістю голосів. Виходячи із законодавства господарський суд приймає ухвалу про ви-
знання боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, а також призначає ліквідатора.
Згідно із Законом України "Про банкрутство" [10] ліквідація — це припинення діяльності підприємства, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
Крім суду та господарського суду рішення про ліквідацію підприємства можуть приймати:*
власник (власники) або орган, уповноважений створювати підприємство, а щодо господарських товариств — вищий орган товариства;*
власник (власники) за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати таке підприємство.
Підставами для ліквідації підприємств можуть бути:*
завершення строку, на який воно створювалося, або досягнення мети, поставленої при його створенні;*
рішення власника (власників), органу, уповноваженого створювати підприємство;*
рішення суду або господарського суду про визнання недійсними установчих документів і рішення про створення підприємства;*
рішення господарського суду про визнання підприємства банкрутом;*
рішення суду про заборону діяльності підприємства;*
рішення суду або господарського суду про скасування державної реєстрації підприємства з різних причин;*
інші передбачені законодавством України підстави.
Власник, суд, господарський суд або орган, уповноважений створювати підприємство, що прийняв рішення про його ліквідацію, встановлює порядок і строки ліквідації підприємства.
У разі визнання підприємства банкрутом воно ліквідується відповідно до ліквідаційної процедури, визначеної Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника і визнання його банкрутом".
Визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюються в таких випадках:*
неподання боржника до господарського суду плану санації протягом шести місяців після винесення ухвали про його санацію;*
звернення за рішенням зборів кредиторів (після розгляду звіту керуючого санацією) до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;*
неприйняття за результатами розгляду звіту керуючого санацією жодного з можливих рішень (передбачених п. 5 ст. 21 Закону України "Про банкрутство") або