Під причиною варто розуміти явище (групу явищ), що передує за часом іншому явищу (наслідку) і породжує його. Умови ж самі не можуть породити наслідок, але, супроводжуючи причинам і, сприяючи їм, сприяють їхньому розвитку, необхідному для виникнення наслідку.

Злочин - результат сукупної дії комплексу причин і умов, тому необхідно в усіх без винятку випадках виявляти всі його елементи. На практиці, однак, нерідко обмежуються встановленням або однієї з причин, або однієї з умов, що не дає можливості скласти правильне уявлення про всі причинно-наслідкові залежності, що викликали здійснення неповнолітніми злочину. Тому слідчі в представленнях звичайно пропонують усунути лише окремі умови, що сприяли здійсненню злочину.

У сукупності причинно зв'язаних обставин, що слід у повному обсязі виявляти у всіх випадках розслідування злочинів неповнолітніх, можна виділити наступні складові частини:

безпосередня причина здійснення підлітком злочину;

причини, під впливом яких сформувалася антигромадська спрямованість особистості неповнолітнього;

об'єктивні і суб'єктивні умови, що сприяють формуванню і закріпленню в підлітка антигромадської спрямованості особистості;

умови, що сприяють прояву антигромадської спрямованості особистості підлітка в конкретному злочині.

Антигромадська спрямованість особистості, розглянута як причина злочину, — це система в тім чи іншому ступені перекручених поглядів, представлень, негативне відношення до соціальних і моральних цінностей, визначений характер потреб і обираються підлітком відповідно до його поглядів способи їхнього задоволення. У неповнолітніх з антигромадською спрямованістю свідомості не вироблені тверді суспільно позитивні установки; їхні інстинкти, потяги і рефлекси можуть викликати відповідне антигромадське поводження.

У ході розслідування кожного злочину, зробленого неповнолітнім, особливе увага повинна бути звернена на виявлення ступеня укорінення у свідомості підлітка антигромадської спрямованості. Без ретельного з'ясування цього питання не можна ні індивідуалізувати заходу впливу, ні здійснювати цілеспрямовану попереджувальну роботу.

Успішне рішення цієї важливої задачі здійснюється на основі виділення визначених типів неповнолітніх правопорушників, кожний з який являє собою визначену «ступінь» деморалізації особистості - від окремих її проявів до відносно чіткої і стійкої антигромадської орієнтації і далі до формування загальної злочинної спрямованості Личность преступника. М., 1975. С. 62—67. .

Одні підлітки мають загальну злочинну спрямованість особистості, їм властива готовність до здійснення злочину, вони розробляють конкретні плани здійснення злочину чи створюють для цієї умови. У них переважають звички до азартних ігор, пияцтву, бійкам, жаргону, і т.п. Багато хто з них у силу деформації психіки озлоблені, байдужі до переживань інших осiб.

Інші характеризуються загальною негативною спрямованістю особистості, багато в чому схожій з відзначеної в першій групі, але виступають у ролі співучасників, а не організаторів злочинної ситуації.

Треті мають просто хитливу особистісну спрямованість: по місцеві навчання чи роботи вони характеризуються позитивно, однак, наслідуючи іншим, роблять злочину.

Підлітки, віднесені до четвертої групи, роблять злочину випадково, усупереч загальній позитивній спрямованості особистості. Їм властиві лише окремі деформації в сфері інтересів морального чи емоційно-вольового розвитку. Злочини відбуваються звичайно під впливом «дитячих» мотивів — бешкетництва, легкодумства, неправильної оцінки своїх дій.

Причини, під впливом яких може формуватися антигромадська спрямованість особистості неповнолітнього, відрізняються великою розмаїтістю. Для їхнього виявлення необхідно в кожнім конкретному випадку встановлювати умови життя і виховання підлітка, взаємини з навколишніми, можливі відхилення від нормального розвитку.

Одна з причин формування антигромадської спрямованості особистості підлітка-правопорушника - негативний вплив на нього батьків і близьких, а також кримінальників-рецидивістів і т.п.

Негативний вплив на неповнолітніх роблять часом неформальні зв'язки і групи з антигромадською орієнтацією, тому що вони можуть бути середовищем прояву негативних антигромадських поглядів і норм протягом тривалого періоду часу.

Активізації зовнішнього впливу на формування у свідомості підлітка антигромадської спрямованості особистості часто сприяють низький культурний і загальноосвітній рівень, наявність у нього негативних поглядів, звичок, чорт характеру (слабка воля, відсутність навичок трудової діяльності, жорстокість і т.п.), а також різного роду психічні аномалії.

Активний виховний вплив на дитину робить родина. Разом з тим є родини, у яких розвиток підлітків може йти по неправильному шляху. Це часто відбувається через відсутність у батьків загальної і педагогічної культури, навичок виховання, а також у результаті сформованих у родині нездорових життєвих позицій. У підлітка виховується зневажливе відношення до праці, правам і інтересам інших, споживчі настрої, відсутня повага до закону.

Деякі батьки не можуть у повному обсязі здійснювати належне виховання дітей по об'єктивних причинах (у зв'язку з хворобою, зайнятістю роботою в нічну зміну і т.д.).

Частина батьків ухиляється від виховання дітей. Особливо це характерно для неповних родин, у яких один з батьків відмовляється від виховання дитини. Варто враховувати, що третина існуючих на обліку в міліції неповнолітніх не має одного з батьків.

Нерідкі випадки, коли батьки (чи один з них) негативно впливають на поводження підлітка тим, що ведуть аморальний спосіб життя: пиячать самі, втягують у це заняття своїх дітей, улаштовують скандали в родині, жорстоко звертаються з дітьми, виганяють їх з будинку.

Як відзначається в директивній указівці Указание Прокуратуры СССР, Министерства юстиции СССР, МВД СССР, Верховного суда СССР № 21-232д—86 г. «О серьезных недостатках в работе правоохранительных, других государственных органов и общественных организа-ций г. Днепропетровска по предупреждению правонарушений, пьянства, наркомании среди несовершеннолетних». , правоохоронні й інші державні органи допускають недогляду в