Оскільки виробництво слідчих дій докладно регламентоване УПК України і не має потребу в подальшому роз'ясненні, зупинимося на розгляді деяких особливостей їхнього виробництва лише в частині виявлення причин і умов, що сприяли здійсненню злочинів неповнолітніми.

Щиросерде визнання і каяття, що випробували більшість вивчених правопорушників, свідчить про наявність психологічного контакту між слідчими і винними, а також гарної основи для виявлення причин і умов злочину. Як правило, підліток досить докладно розповідає про попереджувальну роботу з ним працівників КДН, ПППН, УР, педагогів, про перенесені хвороби, колишні судимості, мотиви, що штовхнули його на шлях здійснення злочину. Менш охоче часом неповнолітній дає показання про свої взаємини з батьками, друзями, співучасниками злочину; з дорослими, які втягли його в злочинну діяльність, пияцтво. Це порозумівається різними причинами: почуттям, що не правильно розуміється, дружби, острахом мести, родинними зв'язками.

У подібних ситуаціях необхідно звернути увага підлітка на його неправильну лінію поводження, прагнути довести, що безкарність осiб, які втягли його в злочин, може мати негативні наслідки для інших підлітків. Якщо ж підліток завзято не бажає розповідати про взаємини в родині, житло-побутових умовах його життя і виховання, не слід наполягати на цьому: підліток може замкнутися, психологічний контакт буде загублений. Зазначені зведення можуть бути отримані слідчим шляхом допитів інших осiб - свідків у справі: родичів, педагогів, інспекторів ПППН, вихователів і ін., кожний з який може освітити ту чи іншу сторону життя підлітка, повідомити про причини й умови, що штовхнули його на здійснення злочину, а також мірах, що приймалися для усунення негативних обставин. Батьки, наприклад, можуть розповісти про стан здоров'я підлітка, перенесених у дитинстві захворюваннях, його навчанні, взаєминах із учителями, однокласниками, колі друзів, їхньому впливі на нього. Педагог охарактеризує мікроклімат у навчальному чи виробничому колективі, відношення підлітка до правил внутрішнього розпорядку, трудовій дисципліні, громадському життю колективу. Учитель пояснить причини відставання в навчанні, розповість про інтереси і поводження у вільне від навчання час, взаєминах з однокласниками.

Наставник, інспектор ПППН чи КДН допоможуть зрозуміти особливості особистості підлітка, його інтереси, захоплення. З допиту цих осiб слідчий зможе зробити висновок про ефективність і своєчасність прийнятих заходів для виправлення підлітка, відношенні неповнолітнього до проведених заходів. Необхідно мати у виді, що зазначені свідки часом охоче подають негативну інформацію про підлітка, хоча рідко визнають і свої недоробки, недоліки в профілактичній діяльності. Оскільки такі факти мають істотне значення для виявлення причин і умов, що сприяли здійсненню підлітком злочину, слідчий повинний наполегливо встановлювати їх у процесі попереднього слідства.

Частина відомостей про криміногенні обставини слідчий може одержати з характеристик по місцеві навчання чи проживання, шляхом обстеження побутових умов життя і виховання підлітка, напрямку запитів у психоневрологічний, наркологічний диспансер іншу медичну установу, ПППН, КДН, ИЦ МВС, УВС, звертання до матеріалів про відмовлення в порушенні кримінальної справи, призначення судово-психіатричної чи психологічної експертизи. У необхідних випадках слідчі запитують характеристику про поводження арештованого в слідчому ізоляторі (коли він тривалий час ніде не працював і не учився) чи з УИН, у якому засуджений раніше відбував покарання. З метою одержання необхідної і більш повної інформації слідч необхідно ознайомитися з відповідними матеріалами в ПППН, школі, професійно-технічному училищі. Так, вивченням планів виховної роботи на навчальний рік, протоколів засідань педагогічних рад, матеріалів оперативних нарад, планів індивідуально-виховної роботи з учнями слідчий може одержати в ході слідства досить повні, конкретні і незаперечні факти, що дозволяють йому проаналізувати їх, виявити недогляди, що малися, і недоліки в діяльності установ, організацій і окремих посадових осіб, що сприяли в остаточному підсумку здійсненню підлітком злочину.

Якщо підліток працює на виробництві, необхідна інформація про причини й умови, що сприяли здійсненню злочину, може бути отримана слідчим шляхом опитування адміністрації цеху, голів заводського комітету профспілки, комендантів училищ. Отримана інформація може бути доповнена вивченням різного роду документів.

Пророблена в зв'язку з розслідуванням злочину робота слідчого повинна знайти відображення в обвинувальному висновку в справі чи постанові про його припинення. В обвинувальному висновку, поряд з аналізом зібраних доказів, повинний бути розділ, присвячений характеристиці особистості неповнолітнього обвинувачуваних.

У довідці до обвинувального висновку варто перелічити, кому і коли спрямовані представлення, коли, де і на яку тему слідчий виступав перед колективом, які ще проведені профілактичні заходи щодо справи. Копії представлень, а також відповіді на них варто прилучати до справи.

3. КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ

При розкритті даного питання доцільно цілком відтворити Карний Закон РФ у частині кримінальної відповідальності неповнолітніх.

Кримінальна відповідальність неповнолітніх

1. Неповнолітніми визнаються особи, яким вчасно здійснення злочину виповнилося чотирнадцять, але не виповнилося вісімнадцяти років.

2. Неповнолітнім, що скоїли злочин, може бути призначені покарання або до них можуть бути застосовані примусові заходи виховного впливу.

Види покарань, призначуваних неповнолітнім

1. Видами покарань, призначуваних неповнолітнім, є:

а) штраф;

б) позбавлення права займатися визначеною діяльністю;

в) обов'язкові роботи;

г) виправні роботи;

д) арешт;

е) позбавлення волі на певний строк.

2. Штраф призначається тільки при наявності в неповнолітнього засудженого самостійного чи заробітку майна, на яке може бути звернене стягнення. Штраф призначається в розмірі від десяти до п'ятисот мінімальних розмірів оплати чи праці в розмірі заробітної плати чи іншого доходу неповнолітнього засудженого за період від двох тижнів до шести місяців.

3. Обов'язкові роботи призначаються на термін від сорока до ста шістдесятьох годин,