Географія подібних антигромадських проявів дуже велика й охоплює велику територію. Найбільше інтенсивно в 1998-1999 р. такі події проявилися в Богуславі, Дніпродзержинську, Кривому розі, Києві, Києвскій області, Дніпропетровську, Маріуполі, Автономній республіці Крим, . Групи підлітків і молоді в Харькові, Віннеці, Керчі і ряді інших місць брали участь у групових порушеннях правопорядку, тяжких злочинах, спровокованих націоналістичними й екстремістськими елементами. Хуліганські дії антигромадських угруповань молоді в ряді випадків супроводжувалися нападом на співробітників міліції, будинку ОВС.

Члени таких неформальних угруповань при здійсненні злочинів і правопорушень, спрямованих проти особистості, часто виявляють особливу жорстокість і цинізм. Це обумовлено прагненням самоствердитися в середовищі однолітків бажанням виділитися, стати лідером. Протиправними діями молодих людей і підлітків рухає культ «сильної особистості» («супермена»), причому приклади антигромадського поводження вони найчастіше черпають із західних відеофільмів-бойовиків, «романтичних» розповідей осiб, звільнених з місць позбавлення волі.

Вивчення оперативно-розшукових і слідчих матеріалів у ряді регіонів країни свідчить про те, що діяльність деяких груп привертає увагу «авторитетів» злочинного середовища, небезпечних рецидивістів. Вони доглядають найбільш зухвалих підлітків, «маючих досвід» здійснення правопорушень, з метою залучення їх в організовані злочинні групи. У ряді міст угруповання за місцем проживання перейняли елементи організованості і професіоналізму злочинної діяльності: у них - запозичений з карного середовища «статут»; тверда ієрархія відносин; лідери, часто прямо зв'язані зі злочинним середовищем; регулярний збір коштів із членів груп («общаки»). Спеціальне вивчення показує, що постійний збір грошей (побори) відзначаються в 90% подібних угруповань Казані і Дзержинська, причому в кожній четвертій групі ця практика розширюється, а суми збільшуються. У цих же містах протягом декількох років залишаються досить стійкі вимоги до знову прийнятого в угруповання (від 65 до 95% груп). Аналіз оперативних матеріалів показав, що в 94% угруповань у Казані й у кожній п'ятій групі в рр. Дзержинську і Йошкар-Олі ведеться цілеспрямована робота з передачі «досвіду» здійснення злочинів від старших до молодших членів групи.

Такі міста, як Дніпропетровськ, Донецьк, Кривий ріг, Вінниця, Красноармейськ, Харьковській та вінницькій областях, Одесі і інші «розділені» угрупованнями з антигромадською спрямованістю («моталки», «контори», «тусовки», «системи», «команди») на сфери впливу , за які між ними йде постійна «боротьба», що переходить у групові хуліганські дії, злочини проти особистості і корисливі-насильницькі зазіхання.

Серед найбільше цінних якостей у членів таких угруповань — уміння битися, наявність сили (на це указали від 78 до 100% опитаних членів груп), заступництво більш «авторитетних» осiб, у тому числі з раніше суджених (понад 50% опитаних), яскраво виражена агресивність, цинізм, відсутність стримуючих норм (від 22 до 25%).

Вибіркові дослідження показали також, що реальне число молоді, утягненої в протиправну діяльність територіальних неформальних груп, у 3—4 рази перевершує дані місцевих правоохоронних органів. Це свідчить про відносно широкий, «» дії подібних угруповань, щозаражає. Зафіксована також відносно розвита система союзів між різними угрупованнями, об'єднаними протиправними справами. Особливо чітко це виявляється в Дніпропетровську і Донецьку - містах, що відрізняються тривалим періодом розвитку подібних міжгруппових відносин.

Щодо новою тенденцією в протиправному поводженні неформальних угруповань молоді є розширення їхнього впливу на інші регіони шляхом здійснення «гастрольних» поїздок для здійснення злочинів. У Києві члени молодіжних угруповань з Поволжя в 1998-1999 р. склали половину всіх іногородніх осiб, що зробили тяжкі злочини.

Стійкість, тривалість існування обстежених угруповань багато в чому обумовлена неадекватністю і запізнюванням реагування правоохоронних органів на протиправне поводження членів таких формувань.

Наприклад, у Києві, де територіальні угруповання знаходяться ще в початкової, багато в чому стихійній стадії розвитку, масові збіговиська підлітків і молоді, зв'язані з порушенням суспільного порядку, відзначалися в 1998-1999 р. практично у всіх районах міста. Однак реагування органів внутрішніх справ на такі протиправні дії носить явно неадекватний характер суспільної небезпеки таких явищ. Не може бути визнано нормальним положення, при якому з загального числа доставлених в органи міліції за протиправні дії учасників таких збіговисьок, до адміністративної відповідальності притягнута лише четверта їхня частина, у тому числі за дрібне хуліганство лише кожен 12-й, за злісну непокору співробітникам міліції - одиниці. Фактично таке реагування - приклад загальної тенденції потурання фактам групового хуліганства.

У методичному плані інтерес представляють результати дослідження найбільше прорахунків, що часто зустрічаються, у розслідуванні злочинів з боку антигромадських угруповань підлітків і молоді.

Аналіз матеріалів про групові протиправні дії підлітків показав, що по більшості таких фактів виносяться постанови про відмовлення в порушенні кримінальних справ. У цілому робота з відмовленими матеріалів у відношенні правопорушень неповнолітніх не може бути визнана задовільної. Ці матеріали ніким не аналізуються, зберігаються розрізнено в загальній масі відмовлених матеріалів по МРВВС і відділеннях міліції, що не дає можливості установити реальну картину групових антигромадських проявів неповнолітніх.

У цьому зв'язку при розслідуванні злочинів підліткових і молодіжних формувань до кримінальної справи доцільно прилучити матеріали про відмовлення в порушенні кримінальних справ, по яких раніше проходили підозрювані. Це дає можливість прийняти рішення про обрання запобіжного заходу, глибше вивчити особистості підозрюваних, середовище їхнього існування, хронологію і характер протиправних діянь.

Однієї з причин, що стимулюють злочини з боку таких угруповань, є незадовільна робота органів внутрішніх справ при розкритті і дозволі первинних матеріалів кримінальних справ про хуліганство. Заяви і повідомлення надходять найчастіше під час чи відразу після здійснення злочину від потерпілих і характеризуються неповнотою, відсутністю багатьох даних, особливо про особистість (групі осiб) підозрюваного. Така інформаційна невизначеність вимагає негайного порушення кримінальної справи і проведення