всього комплексу слідчих дій. Однак аналіз показав, що 60% вивчених кримінальних справ збуджувалося в 10-денний термін після перевірки вихідної інформації, хоча в наявності були всі ознаки складу злочину, і додаткова перевірка не була потрібна. У Харькові багато таких справ збуджувалися з порушенням процесуальних термінів через 15—20 днів. У результаті втрачалися багато слідів злочинів, а зусилля слідчих і дізнання направлялися на те, щоб зібрати доказу на двох-трьох злочинців, інші учасники хуліганських дій або не встановлювалися, або проходили як свідків. Так, при побитті окремих підлітків до кримінальної відповідальності залучаються тільки ті, чиї дії знаходилися в прямому причинному зв'язку з заподіяними тілесними ушкодженнями чи смертю потерпілого, що наступила, у відношенні інших учасників, як правило, випливає відмовлення в порушенні кримінальної справи, і вони проходять як свідків.
Вивчення кримінальних справ у Верховному Суді , а також у районних народних судах м. Донецька показало, що при групових бійках не залучаються до кримінальної відповідальності особи з угруповання, один із членів якої визнається потерпілим. Хоча часто немає ніякої протилежності між поводженням потерпілого й угруповання, у якій він складався, і поводженням винного і членів його угруповання. Нерідко тільки випадкові обставини вирішують, хто стане потерпілим у такій ситуації.
Варто критично оцінити практику органів розслідування (переважно органів дізнання) у відношенні групових злочинів. Представляється, що напрямок матеріалів про групове хуліганство для застосування до його осiб мір, що зробили, суспільного впливу чи примусового виховного характеру не повинне мати місце без порушення кримінальної справи і виробництва розслідування. Варто усувати з практики випадок порушення кримінальних справ по злочинах, зробленим декількома особами лише у відношенні деяких з них. Це веде до того, що справа розчленовується на фрагменти, приватні епізоди виділяються в окреме виробництво. У результаті залишаються непокараними лідери й активні учасники, відповідальність падає в основному на «середню ланку», а це сприяє росту і зміцненню угруповань.
Однієї з найважливіших задач попереднього слідства по справах про злочини неповнолітніх є своєчасне і повне установлення фактів залучення дорослими підлітків у злочинну й іншу антигромадську діяльність, залучення винних до кримінальної відповідальності. На практиці ця задача зважується незадовільно. Так, у м. Богуславi за 1998 рік притягнуто тільки 4 лідера, а на обліку карного розшуку в цей час складалося 183 дорослих лідера. Ефективність боротьби зі злочинами, у визначеній мері знижується через поверхневе дослідження первинних матеріалів, коли без уваги залишаються факти залучення дорослими неповнолітніх у злочинну діяльність.
У розслідуванні по справах про групове хуліганство антигромадських формувань молоді зустрічаються серйозні недоліки у виробництві окремих слідчих дій. Так, огляд місця події по цих справах виробляється рідко, а якість його проведення, як правило, незадовільно. Коли ситуація розслідування характеризується інформаційною невизначеністю, правильна організація і тактика проведення огляду місця події сприяє з'ясуванню реальної картини злочину. За даними вибіркового дослідження залишаються різноманітні матеріальні сліди. Їхнє виявлення, фіксація і дослідження нерідке мають вирішальне значення. Однак навіть у тих порівняно рідких випадках, коли огляд місця події проводився, ефективність його різко знижувалася через серйозні недоліки: неповного опису обстановки місця події (86%); неточного чи неповного опису виявлених слідів, а також інших речовинних доказів (78,3%). Крім того, не вироблялося фотографування місця події (87,9%), не складалися, або були незадовільно складені плани і схеми (95%).
У той же час аналіз практики показує що на місцях бійок конфліктуючих угруповань часто залишаються дуже коштовні для розслідування речовинні докази: саморобні вибухові пристрої (їхні залишки), спеціально пристосовані для нападу лозини, булави й інші предмети, обривки одягу, головні убори (відомі випадки, коли підлітки члени угруповань використовують єдину «уніформу», по якій можна ідентифікувавши їхню приналежність до того чи іншого неформального об'єднання).
Зведення про підозрювані в протоколах допиту часто бувають поверхневими, багато важливих питань не з'ясовуються. Злочинці в половині усіх випадків описуються лише по ознаках одягу і головного убору, по росту і статурі - у 15,2%. Помітні предмети встановлювалися лише в 3,1%. При цьому в кожнім третьому випадку прикмети злочинців, що сховалися, при допитах потерпілих, свідків узагалі не з'ясовувалися. По вивченим даним не було спроб одержати зведення, необхідні для складання суб'єктивного портрета.
У вивченій категорії справ, як правило, порівняно вузьке коло свідків. В основному, це або члени угруповання, у якій знаходився потерпілий, або самі підлітки, що нападали. У цьому зв'язку заслуговує поширення досвід тих слідчих, що використовують більш широке коло свідків. До них можна віднести:
особи, що працюють на об'єктах відпочинку членів угруповання (бармени, диск-жокеї, офіціанти, швейцари, гардеробники);
особи, що спільно займаються спортом із членами угруповання, але не беруть участь у протиправних діях;
колишніх членів угруповання, що відійшли від її по тим чи іншим обставинам;
жінок і дівчин, що мають постійні контакти з членами угруповань.
Нерідко підозрюваний, його рідні чи знайомі після здійснення злочину намагаються впливати на потерпілого чи свідків, схиляючи відмовитися від колишніх показань чи змінити їх на користь обвинувачуваного. Однак, незважаючи на те, що при повторних допитах убачаються явні розбіжності в показаннях на користь обвинувачуваних, причини цих розбіжностей не з'ясовуються. Доцільно вживати спеціальних заходів по запобіганню впливу на потерпілого і свідків з боку зацікавлених осіб, зокрема, звістці допит із застосуванням магнітофонної ленти чи відеозапису, попереджати про можливі впливи з боку таких осiб. Попереджати про кримінальну відповідальність осiб, що перешкоджають розслідуванню, за підбурювання до дачі помилкових показань чи підкуп. Про попередження доцільно робити оцінку