Разом з тим, оскільки для визнання особи неосудною потрібні спеціальні судово-психіатричні пізнання, органи і посадовці, що розглядають справи про адміністративну провину, у разі потреби, повинні використовувати висновки експертів-психіатрів. Тільки експерти-психіатри (фахівці у області психіатрії і невропатології) можуть безумовно вказати на хворобливі психічні стани, наявність яких виключає осудність особи, що зробила об'єктивне протиправне діяння.

Від неосудності слід відрізняти недієздатність малолітніх, яка також пов'язана з нездатністю особи правильно розуміти соціальне значення своїх дій і керувати ними. Малолітні не притягуються до юридичної (зокрема адміністративної) відповідальності, оскільки не можуть мати правильного поняття про властивості скоюваного ними протиправного діяння, і саме тому віддаються в необхідних випадках батькам або особам, що їх замінюють, для напоумлення.

2. Зазначте специфічні ознаки адміністративної відповідальності:

а). є наслідком винного діяння;

б). відсутність службової підлеглості;

в). як правило позасудовий порядок застосування;

г). супроводжується осудом;

д). реалізується у відповідних процесуальних формах;

е). більш проста процедура застосування;

є). пов’язана з примусом.

Відповідь: а, б, в, г, д, е, є.

3. Особливі ознаки суб’єкта відповідальності:

а). закріплені в загальній частині КУАП України;

б). є конструктивними ознаками складів відповідальності;

в). не впливають на кваліфікацію вчинку;

г). закріплені в особливій частині КУАП України;

д). не є конструктивними ознаками складу відповідальності;

е). спричиняють підвищену адміністративну відповідальність.

Відповідь: б, г, е

4. Перебуваючи разом з делегацією за запрошенням німецької сторони у ФРН, начальник фінансово-економічного управління Мінагропрому України відкрив у одному із банків м. Дрездена валютний рахунок на 4 тис. марок.

Після повернення в Україну В. нікуди не повідомляв про відкриття валютного рахунка в іноземному банку, аж поки через три місяці цей факт не став відомим працівникам СБУ.

Як має вирішуватись питання про відповідальність В.?

Відповідно до умов задачі В. перебуваючи у м. Дрездені відкрив валютний рахунок на 4 тис. марок. Згідно Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” В. повинен був задекларувати гроші у Національному банку України, так як згідно ст. 9 вищезгаданого Декрету „валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України”.

Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України. При цьому Національний банк гарантує таємницю інформації, яка стала їм відома при декларуванні.

Порядок, види, форми і терміни подання звітності резидентами і нерезидентами про їх валютні операції визначаються Національним банком України за погодженням з Міністерством статистики України з урахуванням чинного законодавства України.

Валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю. Валютному контролю підлягають також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, які випливають з ст. 9 цього Декрету.

Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати і одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті у межах повноважень, визначених ст. 13 цього Декрету, а також про майно, що підлягає декларуванню згідно з ст. 9 цього Декрету.

Несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 16 цього Декрету.

Так як В. повернувшись в Україну не задекларував валютну операцію (відкриття валютного рахунку у банку м. Дрезден на суму 4 тис. марок) на останнього буде накладений штраф за несвоєчасне подання або приховування звітності про валютні операції. Розмір штрафу встановлюється Національним банком України

5. Громадянка Малюта звернулася до паспортного відділення з приводу заміни їй паспорта, який через необережне зберігання був зіпсований її малою дитиною. Інспектор паспортного відділення склав щодо Малюти протокол про адміністративне правопорушення.

Дайте юридичну оцінку цій ситуації.

Під умисним псуванням паспорта розуміється таке його пошкодження, тобто часткове фізичне (технічне) псування матеріалу (паперу, бланка і т.д.), яке не спричинило зміни тексту (зміст). У тому випадку, коли в результаті дії на паспорт міняється його зміст або значення, діяння слід кваліфікувати як злочин, передбачений ст. 358 УК України.

Недбале зберігання паспорта, що призвело його втрату, не є порушенням паспортних правил, якщо відбулося в результаті непередбачених або непереборних обставин (пожежа, інші стихійні біди).

Об'єктивну сторону адміністративного правопорушення характеризують дія або бездіяльність.

Умисне псування паспорта як адміністративна провина припускає неправомірну дію, яка не викликала для суб'єкта настання яких-небудь сприятливих наслідків. Недбале зберігання паспорта, що призвело його втрату, свідчить про бездіяльність особи, зобов'язаної вжити відповідні заходи до збереження документа.

Суб'єктивна сторона характеризується як умисною, так і необережною виною. Умисне псування паспорта припускає, що особа діє навмисно, бажає зіпсувати документ, наприклад, через помсту.

Необережне псування паспорта не несе адміністративної відповідальності. Необережність у вигляді недбалого зберігання паспорта, що призвела його втрату через відсутність необхідної уважності, акуратності або обачності несе адміністративну відповідальність.

Отже, з вищевикладеного зробимо висновок, що в разі необережного псування паспорта (без його втрати) особа винна в цьому