Отже, економічні важелі за нинішніх умов втрачають стимулюючий характер й перетворюються на суто конфіскаційні засоби. Подібна ситуація підкреслює необхідність, по-перше, відмови від занадто прямолінійного трактуван-ня проблеми методів управління, по-друге, врахування як негативних, так і позитивних їх проявів.

Основними й найзагальнішими методами державного управління є методи переконання, заохочення й примусу.

Правильне застосування саме методів переконання, заохочення й примусу в процесі здійснення державного управління забезпечує найбільшу ефективність управлін-ської діяльності, її максимальну ефективність, раціональне функціонування всіх адміністративно-правових інститутів, непохитність правових устоїв у галузі управління.

Переконання, заохочення й примус у сфері державного управління застосовуються для того, щоб забезпечити:

1) цілеспрямованість управлінської діяльності;

2) правомірність поведінки учасників управлінських відносин;

3) функціонування й захист режиму, встановленого державою, режиму за якого б неухильно виконувались правові приписи усіх ланок управлінської системи;

4) нормальні взаємовідносини усіх учасників управлін-ських відносин.

Для того, щоб ці завдання були виконані, методи пере-конання, заохочення й примусу, що є визначальними ме-тодами управління й боротьби з правопорушеннями, по-винні розумно поєднуватись, тобто не протистояти одне одному, а доповнювати, підпорядковуватись загальним завданням керівного впливу.

Правильне розуміння принципу розумного поєднання методів переконання, заохочення й примусу забезпечує досягнення максимально корисних результатів у процесі здійснення державного управління.

При цьому поєднання методів переконання, заохочен-ня й примусу повинно бути гармонійним. Перебільшення ролі того чи іншого методу керівництва неухильно при-зводить до соціальних дисонансів, до порушення норм законності.

Гарантією правильного поєднання методів переконан-ня, заохочення й примусу є визнання головної ролі мето-дів переконання і заохочення як методів психічного впли-ву на свідомість, а через неї - на поведінку людей. Ці методи виявляються в системі заохочувальних, виховних, пояснювальних, рекомендуючих заходів, що забезпечують правочинність вчинків і дій учасників управлінських від-носин.

Переконання й заохочення як всеохоплюючі методи становлять основу функціонування апарату державного управління.

При здійсненні державного керівництва господар-ством, соціально-культурним і адміністративно-політич-ним будівництвом, а також у процесі правоохоронної ді-яльності органи державного управління використовують найрізноманітніші прийоми і способи переконання і зао-хочення як методи цілеспрямованого впливу.

Якщо звернутися до правоохоронної діяльності, то вия-виться, що органи держави найчастіше використовують:

- правове пропагування, пояснення сутності законів, правової політики держави;

- постійне інформування населення про стан справ у галузі охорони громадського порядку;

- стимулювання ініціативи громадськості у справі на-дання правоохоронним органам допомоги у боротьбі за за-безпечення правопорядку;

- забезпечення поширення позитивного досвіду в бо-ротьбі з порушеннями правопорядку;

- проведення профілактичних заходів щодо недопу-щення антигромадських проявів;

- заохочення громадян, які активно виявили себе в бо-ротьбі з правопорушеннями.

Зростання свідомості, організованості громадян робить методи переконання й заохочення дедалі ефективнішими інструментами регулювання громадських управлінських відносин. При цьому звужується сфера адміністрування, невиправдане застосування адміністративно-примусових засобів впливу.

Останнім часом у правовій науці більше уваги приділя-ється такому методу, як заохочення правомірної поведінки громадян.

Вважається, що цей метод досить ефективно викорис-товується в ряді розвинених країн (США, Японія, ФРН, Швеція та ін.). Передбачається, що з побудовою правової економічно розвиненої і стабільної держави, він поши-риться і в діяльності наших органів управління.

Нагляд - необхідний, проте відносно пасивний метод управління. Він дозволяє одержувати відомості про стан справ, правильно їх оцінити. В той же час за наявності недоліків суб'єкти, які його здійснюють, не можуть втручатися в діяльність відповідних органів, організацій і посадовців. В цьому випадку застосовується метод контролю, пов'язаний з розробкою заходів і програм активного втручання в діяльність підконтрольних суб'єктів.

Адміністративні методи - це способи дії органів управління на діяльність підприємств, установ і організацій, посадовців і громадян шляхом прямого встановлення їх прав і обов'язків, через систему наказів, що спираються на владні повноваження і систему підпорядкування. Даний метод дозволяє швидко досягти поставленої мети, вирішити які-небудь задачі, але переоцінювати його не слід. Адміністративні методи застосовуються разом з економічними, припускаючими не пряму дію на об'єкти управління, а через їх інтереси. Використовування економічних методів позначає створення таких економічних умов і різних стимулів, які викликають у виконавців зацікавленість в результатах роботи. При цьому об'єкту управління не віддають наказів, як і що він повинен робити. Він має широкий вибір способів діяльності, можливості для ініціативи.

Під регулюванням слід розуміти встановлення у відповідній галузі управління загальної політики і принципів її реалізації через державне фінансування, пільги і т.п.

Загальне керівництво має на меті практичне проведення в життя загальної політики і принципів у відповідних галузях управління, здійснення контролю за підлеглими об'єктами і розробку напрямів їх діяльності.

Управління - це пряма систематична дія суб'єктів управління на об'єкти, повсякденне управління оперативного характеру.

2. Переконання, як метод державного управління

У системі методів державного управління важливе місце посідає переконання - особливий засіб правового впливу. Він полягає в тому, щоб суб'єкти державного управління додержувалися певних вимог внаслідок їх внутрішнього визнання, а не через сліпе підкорення велінням влади. Це означає впровадження дисциплінованості, розуміння того, що міцна громадська дисципліна і законність являють собою необхідну умову успішної побудови правової, незалежної, демократичної держави, а також формування свідомої звички, спрямованої на додержання правових вимог, почуття недопустимості їх порушення, потреби активно боротися з правопорушеннями.

Таким чином, переконання - це система заходів правового і неправового характеру, які