тягарі населення (податковий тягар, непомір-но високий рівень оплати житлово-комунальних послуг, зростання цін тощо) ускладнюються діяльністю шахрай-ських комерційних структур (трастові компанії), що "розцвіли" за економічних важелів управління. Позбавле-на будь-якого стимулюючого характеру безупинно зрос-таюча вартість енергоносіїв. У економічно невигідних умо-вах опиняються не лише споживачі паливно-енергетичних ресурсів, а й їх виробники. За такої ситуації на питання - що стимулюється? - відповідь може бути такою - збіль-шення інфляції.
Отже, економічні важелі за нинішніх умов втрачають стимулюючий характер й перетворюються на суто конфіскаційні засоби. Подібна ситуація підкреслює необхідність, по-перше, відмови від занадто прямолінійного трактуван-ня проблеми методів управління, по-друге, врахування як негативних, так і позитивних їх проявів.
Основними й найзагальнішими методами державного управління є методи переконання, заохочення й примусу.
Правильне застосування саме методів переконання, заохочення й примусу в процесі здійснення державного управління забезпечує найбільшу ефективність управлін-ської діяльності, її максимальну ефективність, раціональне функціонування всіх адміністративно-правових інститутів, непохитність правових устоїв у галузі управління.
Переконання, заохочення й примус у сфері державного управління застосовуються для того, щоб забезпечити:
1) цілеспрямованість управлінської діяльності;
2) правомірність поведінки учасників управлінських відносин;
3) функціонування й захист режиму, встановленого державою, режиму за якого б неухильно виконувались правові приписи усіх ланок управлінської системи;
4) нормальні взаємовідносини усіх учасників управлін-ських відносин.
Для того, щоб ці завдання були виконані, методи пере-конання, заохочення й примусу, що є визначальними ме-тодами управління й боротьби з правопорушеннями, по-винні розумно поєднуватись, тобто не протистояти одне одному, а доповнювати, підпорядковуватись загальним завданням керівного впливу.
Правильне розуміння принципу розумного поєднання методів переконання, заохочення й примусу забезпечує досягнення максимально корисних результатів у процесі здійснення державного управління.
При цьому поєднання методів переконання, заохочен-ня й примусу повинно бути гармонійним. Перебільшення ролі того чи іншого методу керівництва неухильно при-зводить до соціальних дисонансів, до порушення норм законності.
Гарантією правильного поєднання методів переконан-ня, заохочення й примусу є визнання головної ролі мето-дів переконання і заохочення як методів психічного впли-ву на свідомість, а через неї - на поведінку людей. Ці методи виявляються в системі заохочувальних, виховних, пояснювальних, рекомендуючих заходів, що забезпечують правочинність вчинків і дій учасників управлінських від-носин.
Переконання й заохочення як всеохоплюючі методи становлять основу функціонування апарату державного управління.
При здійсненні державного керівництва господар-ством, соціально-культурним і адміністративно-політич-ним будівництвом, а також у процесі правоохоронної ді-яльності органи державного управління використовують найрізноманітніші прийоми і способи переконання і зао-хочення як методи цілеспрямованого впливу.
Якщо звернутися до правоохоронної діяльності, то вия-виться, що органи держави найчастіше використовують:
- правове пропагування, пояснення сутності законів, правової політики держави;
- постійне інформування населення про стан справ у галузі охорони громадського порядку;
- стимулювання ініціативи громадськості у справі на-дання правоохоронним органам допомоги у боротьбі за за-безпечення правопорядку;
- забезпечення поширення позитивного досвіду в бо-ротьбі з порушеннями правопорядку;
- проведення профілактичних заходів щодо недопу-щення антигромадських проявів;
- заохочення громадян, які активно виявили себе в бо-ротьбі з правопорушеннями.
Зростання свідомості, організованості громадян робить методи переконання й заохочення дедалі ефективнішими інструментами регулювання громадських управлінських відносин. При цьому звужується сфера адміністрування, невиправдане застосування адміністративно-примусових засобів впливу.
Останнім часом у правовій науці більше уваги приділя-ється такому методу, як заохочення правомірної поведінки громадян.
Вважається, що цей метод досить ефективно викорис-товується в ряді розвинених країн (США, Японія, ФРН, Швеція та ін.). Передбачається, що з побудовою правової економічно розвиненої і стабільної держави, він поши-риться і в діяльності наших органів управління.
Нагляд - необхідний, проте відносно пасивний метод управління. Він дозволяє одержувати відомості про стан справ, правильно їх оцінити. В той же час за наявності недоліків суб'єкти, які його здійснюють, не можуть втручатися в діяльність відповідних органів, організацій і посадовців. В цьому випадку застосовується метод контролю, пов'язаний з розробкою заходів і програм активного втручання в діяльність підконтрольних суб'єктів.
Адміністративні методи - це способи дії органів управління на діяльність підприємств, установ і організацій, посадовців і громадян шляхом прямого встановлення їх прав і обов'язків, через систему наказів, що спираються на владні повноваження і систему підпорядкування. Даний метод дозволяє швидко досягти поставленої мети, вирішити які-небудь задачі, але переоцінювати його не слід. Адміністративні методи застосовуються разом з економічними, припускаючими не пряму дію на об'єкти управління, а через їх інтереси. Використовування економічних методів позначає створення таких економічних умов і різних стимулів, які викликають у виконавців зацікавленість в результатах роботи. При цьому об'єкту управління не віддають наказів, як і що він повинен робити. Він має широкий вибір способів діяльності, можливості для ініціативи.
Під регулюванням слід розуміти встановлення у відповідній галузі управління загальної політики і принципів її реалізації через державне фінансування, пільги і т.п.
Загальне керівництво має на меті практичне проведення в життя загальної політики і принципів у відповідних галузях управління, здійснення контролю за підлеглими об'єктами і розробку напрямів їх діяльності.
Управління - це пряма систематична дія суб'єктів управління на об'єкти, повсякденне управління оперативного характеру.
2. Переконання, як метод державного управління
У системі методів державного управління важливе місце посідає переконання - особливий засіб правового впливу. Він полягає в тому, щоб суб'єкти державного управління додержувалися певних вимог внаслідок їх внутрішнього визнання, а не через сліпе підкорення велінням влади. Це означає впровадження дисциплінованості, розуміння того, що міцна громадська дисципліна і законність являють собою необхідну умову успішної побудови правової, незалежної, демократичної держави, а також формування свідомої звички, спрямованої на додержання правових вимог, почуття недопустимості їх порушення, потреби активно боротися з правопорушеннями.
Таким чином, переконання - це система заходів правового і неправового характеру, які