У узагальненому вигляді конфлікт можна визначити як процес різкого загострення суперечності і боротьби двох або більше сторін-учасників у вирішенні проблеми, що має особисту значущість для кожного з його учасників.

Конфлікт - це процес різкого загострення суперечності і боротьби двох або більш сторін-учасників у вирішенні проблеми, що має особисту значущість для кожного з його учасників.

Предмет конфлікту характеризується наступними особливостями:

- він може бути як матеріальним, так і ідеальним;

- завжди достатньо значимо для учасників протиборства, хоча ця значущість може бути чисто ситуативною;

- з практичної точки зору, подолання значних труднощів при визначенні предмету в реальному конфлікті звичайно виправдовується і компенсується можливістю більш менш точно спрогнозувати поведінку протилежної сторони, оскільки предмет конфлікту є одним з чинників, що визначають це поведінка.

Під об'єктом конфлікту мають на увазі ту конкретну матеріальну або духовну цінність, до володіння або використовування якої прагнуть обидві сторони конфлікту. Всі об'єкти можна розділити на три види.

1. Об'єкти, які не можуть бути розділені на частини, володіння ними спільно з ким-небудь неможливе.

2. Об'єкти, які можуть бути розділені в різних пропорціях між учасниками конфлікту.

3.Об'єкти, якими обидва учасники конфлікту можуть спільно володіти. Це ситуація «вигаданого конфлікту».

Об'єктом конфлікту може стати будь-який елемент матеріального миру, здатний виявитися предметом особистих, групових, суспільних, державних інтересів. «У всіх конфліктах йдеться про дві речі або навіть про одну: про ресурси і про контроль над ними. Влада з цієї точки зору - це варіант контролю над ресурсами, а власність - і є сам ресурс. Можна ресурси розділити на матеріальні і духовні. А останні, у свою чергу, диференціювати на складові».

Об'єкт конфлікту в конкретній системі відносин - це завжди якийсь дефіцитний ресурс. Компенсація цього дефіциту ресурсів може усунути виниклу несподівану проблему. Проте конфлікт може і не мати явного об'єкту. Тому разом з «об'єктними» конфліктами виділяють категорію «безоб’єктних» конфліктів.

Кожен конфлікт в своєму розвитку проходить основні етапи і фази, а саме:

- початкове положення справ; інтереси сторін, що беруть участь в конфлікті; ступінь їх взаєморозуміння;

- ініціююча сторона - причини і характер її дій;

- відповідні заходи; ступінь готовності до переговорного процесу; можливість нормального розвитку і вирішення конфлікту - зміни початкового положення справ;

- відсутність взаєморозуміння, тобто розуміння інтересів протилежної сторони;

- мобілізація ресурсів у відстоюванні своїх інтересів;

- використовування сили або загрози силою (демонстрації сили) у процесі відстоювання своїх інтересів; жертви насильства;

- мобілізація контрресурсів; ідеологізація конфлікту за допомогою ідей справедливості і створення образу ворога; проникнення конфлікту у всі структури і відносини; домінування конфлікту в свідомості сторін над всіма іншими відносинами;

- тупикова ситуація, її саморуйнуюча дія;

- усвідомлення тупикової ситуації; пошук нових підходів; зміна лідерів конфліктуючих сторін;

- переосмислення, переформуліровка власних інтересів з урахуванням досвіду тупикової ситуації і розумінням інтересів протистоячої сторони;

- новий етап соціальної взаємодії.

Для виявлення природи і суті конфлікту необхідно визначити межі конфлікту, тобто його межі в просторі і в часі. Ці поняття не дуже важливі у разі сімейної або сусідської сварки, проте, в міждержавних і міжнаціональних відносинах, що стосуються меж, вони перетворюються на крупні політичні і правові проблеми.

2. Конфлікти в цивільно-правовій сфері.

Зміст конфліктів у цивільно-правовій сфері становить конфліктна поведінка суб'єктів ци-вільно-правових відносин, результатом якої є порушення майнових і особистих немайнових прав потерпілої фізичної або юридичної особи.

Серед характерних ознак цивільно-правових конфліктів можна ви-окремити такі:

- сторони конфлікту виступають як юридично рівні суб'єкти, що в організаційно-правовому і майновому сенсі відокремлені один від одного;

- конфліктна ситуація виникає з приводу матеріальних і немате-ріальних благ, які становлять інтерес для окремої (приватної) особи;

- предмет спору виникає не тільки з підстав, передбачених актами цивільного законодавства, а й внаслідок дій суб'єктів цивільних від-носин, які на ґрунті загальних засад цивільного права породжують відповідні цивільні права й обов'язки;

- відносини сторін конфлікту врегульовуються на засадах ініціативи учасників і ґрунтуються передусім на уповноважувальному характері норм цивільного права;

- розгляд цивільно-правового спору здійснюється за допомогою специфічних заходів впливу і у спеціальному (як правило) позовно-му порядку.

Сторонами цивільно-правових конфліктів можуть бути здебіль-шого суб'єкти приватного (цивільного) права:

а) фізичні особи — громадяни України, а також іноземці та особи
без громадянства, які користуються однаковими з громадянами Ук-раїни майновими та особистими немайновими правами;

б) юридичні особи — вітчизняні, іноземні, спільні, вітчизняні з іноземними інвестиціями тощо.

Крім того, у певних випадках сторонами цивільно-правових кон-фліктів можуть виступати суб'єкти публічного права: а) держава Укра-їна; б) Автономна Республіка Крим; в) територіальні громади; г) іно-земні держави та ін. У кожному випадку це зумовлюється конкретною ситуацією, оскільки участь у цивільних відносинах для них не є голов-ним призначенням.

Сторони цивільно-правових конфліктів — це юридично рівні суб'єкти, які взаємно пов'язані між собою юридичними (суб'єктивни-ми) правами і обов'язками. Праву однієї сторони кореспондує обов'язок іншої і навпаки. Наприклад, зміст права потерпілого на від-шкодування, внаслідок заподіяної шкоди, становлять зобов'язання того, хто заподіяв шкоду.

Питання про об'єкт