Практика боротьби із злочинністю - це не тільки „об’єкт обслуговування” криміналістичної тактики, але і джерело її розвитку, критерій оцінки її рекомендацій, і перш за все - це об’єкт дослідження.

Шляхом дослідження практики боротьби із злочинністю, що проводиться в процесі тактико-криміналістичних наукових досліджень, стає можливим:

- виявити тенденції розвитку практики боротьби із злочинністю, засобів і методів її здійснення, встановити ступінь впливу на практику криміналістичної теорії;

- визначити потреби практики і, отже, перспективи розвитку криміналістичної теорії, теоретичних положень криміналістичної тактики, які повинні задовольняти ці потреби;

- виявити в тактичному аспекті форми і тенденції прояву об’єктивних закономірностей виникнення, виявлення, дослідження, оцінки і використання доказів, накопичити необхідний для розвитку тактики емпіричний матеріал;

- скласти уявлення про ефективність тактико-криміналістичних рекомендацій, про їх практичну значущість і доцільність застосування;

- скласти уявлення про помилки практики для встановлення їх причин, розробки в тактиці шляхів їх подолання, а також нових методів підвищення ефективності практики.

Взаємний зв’язок криміналістичної тактики і практики боротьби із злочинністю, їх вплив один на одного виявляються по-різному. Іноді практика випереджає теорію. Нові тактико-криміналістичні прийоми і цілі слідчі дії як сукупність прийомів можуть виникнути спочатку на практиці і вже потім привернути до себе увагу учених-криміналістів.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Криміналістика, за ред. Р.С. Бєлкіна, - М., 1974;

Криміналістика, за ред. А.Н. Васильєва, - М., 1980;

Кримінальний кодекс України, науково-практичний коментар, К.- 2002;

Міліція України, № 7, -К., 2002.