Майно може належати громадянам на праві спільної власнос-ті (сумісної чи часткової). Так, майно, придбане внаслідок спіль-ної праці членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, як-що інше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, які об'єдналися для спільної діяльності, є їхньою спільною частковою власністю, як-що інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.

Що стосується майна селянського (фермерського) господар-ства, правовий режим якого, крім ст. 18 Закону України "Про власність", визначається також статтями 16-19 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції закону від 24 червня 1993 р.), то воно належить особам, які об'єдналися для ведення селянського (фермерського) господарства, на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено письмо-вою угодою між ними.

Важливим аспектом здійснення громадянами права приватної власності є право використовувати належне їм майно для веден-ня господарської та іншої, не забороненої законом діяльності.

ВИСНОВОК

З вищевикладеного можна зробити висновок, що не випадково серед всіх законодавчих актів на перше місце поставлений акт про власність. Саме законодавству про власність відводиться визначальна роль у реформуванні планового одержавлення економіки. Цілком зрозуміло, що головним джерелом пра-вового регулювання відносин власності громадян став новий ЦК України та Закон України "Про власність", а інші законодавчі акти набули значення субсидіарних.

Також можна зробити висновок, що власність в Україні виступає в трьох формах: державна, колективна, приватна. Всі форми власності є рівноправними. У цілому ст. 2 Закону України "Про власність" - "Право власності" набула такого змісту:

1. Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

2. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

3. Кожен громадянин України має право володіти, користуватися майном особисто або спільно з іншими.

4. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними.

5. Власність в Україні існує в різних формах. Україна створює рівні умови для розвитку всіх форм власності та їх захисту."

Таким чином, Закон України "Про власність" проголосив різноманітність існуючих в Україні форм власності, але прямо визначив лише три. Однак в розділі 2 закону законодавець окремо виділив і врегулював виключну власність народу України (статті 9 і 10). Крім того, законодавець вирішив поділити державну власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальну власність). Закладена в законі концепція форм власності виявилася недосконалою і проіснувала до прийняття в 1996 р. нової Конституції України, в якій по-іншому сформульовано положення про форми власності. У ній, зокрема, комунальна власність була визнана самостійною формою, а колективна форма взагалі не згадується.

Важливе місце в Законі України "Про власність" посідають положення про суб’єктів права власності усіх форм. Відповідно до ст. 3 закону суб’єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава. Суб’єктами права власності в Україні відповідно до цього закону можуть бути також інші держави, їх юридичні особи, спільні підприємства, міжнародні організації, громадяни інших держав та особи без громадянства.

У Конституції України відносинам власності загалом присвячено 8 статей - 13, 14, 41, 85, 92, 116, 142 та 143. Конституція встановила гарантії здійснення права власності, передбачили створення рівних умов розвитку усіх форм власності, обмежила підстави примусового вилучення власності, замість колективної власності запровадила власність юридичних осіб. Однак найважливішою новелою стало відокремлення комунальної власності від державної.

Також слід сказати, що особливе місце в інституті права власності посідають норми про право власності на землю, тому, що в період існування СРСР діяв принцип абсолютної державної монополії на землю. Земля, її надра, води і ліси становили виключну власність держави і надавалися тільки у користування.

Можна ще зазначити, що у деяких випадках придбання певного кола майна може бути обмежене законом.

У кожній державі економічні відносини власності взагалі і власності громадян, зокрема, набувають відповідного право-вого регулювання, яке здійснюється переважно нормами ци-вільного права. У такому разі слід говорити про право власнос-ті громадян.

Використана література:

1. Щербіна В.С., Господарське право, К., 1996;

2. Щербіна В.С. Господарське право, К., 2001;

3. Дзера О.В., Кузнєцова. Н.С., Цивільне право України, К. 1999;

4. Бобров Д.В. Цивільне право, К., 1997;

5. Мусієнко В. "Правовий режим майна комунальної власності", Економіка. Фінанси. Право, 2001, № 6, с. 16-18.

Нормативна література:

1. Конституція України;

2. Цивільний кодекс України, „Атіка”, К:, 2003;

3. Закон України "Про власність" від 1992 р.;

4. Закон України "Про господарські товариства" від 1991 р.;

5. "Про місцеве самоврядування в Україні" від 1997 р.