Окремо тримаються чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності. Окремо тримаються засуджені, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах.

Установлені Кримінально-виконавчим кодексом вимоги роздільного тримання засуджених не поширюються на лікувальні заклади місць позбавлення волі і колонії, призначені для тримання і лікування інфекційних хворих засуджених. Порядок тримання засуджених у лікувальних закладах і цих колоніях визначається нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань.

3. Порядок і умови виконання покарання у вигляді штрафу

Згідно із ч. 1 ст. 53 КК України штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій час-тині цього Кодексу. Кримінально-виконавчий кодекс передбачає два правових режими ви-конання покарання у виді штрафу: добровільне його виконання засуд-женим і примусове стягнення в процесі виконавчого провадження. До-бровільна сплата штрафу полягає у внесенні засудженим у місячний строк після набрання вироком законної сили суми штрафу в установу банку на спеціальний рахунок і надання до відповідного суду докумен-та, який підтверджує сплату штрафу.

Добровільна сплата штрафу у встановлений законом місячний строк означає, що покарання виконане. На практиці закріплення відомостей про закінчення виконання покарання здійснюється шляхом долучення до матеріалів кримінальної справи квитанції про сплату призначеної судом суми штрафу. Однак згідно з ч. 2 ст. 26 Кримінально-виконавчого кодексу у разі несплати засу-дженим штрафу у місячний строк його стягнення провадиться приму-сово Державною виконавчою службою на підставі виконавчого листа, виданого судом, який постановив вирок, з такими особливостями: в постанові про відкриття виконавчого провадження державний викона-вець не встановлює строк для добровільного виконання вироку; засуд-жений звільняється від сплати виконавчого збору.

Процес примусового виконання штрафу доцільно розглянути, розділивши його на декілька стадій: стадія відкриття (порушення) ви-конавчого провадження; підготовки до виконання та власне виконан-ня покарання.

Відкриття виконавчого провадження - перший етап процесу вико-нання майнового покарання. На цьому етапі державний виконавець, одержавши виконавчий документ, повинен установити наявність або відсутність підстав для порушення виконавчого провадження, після чого прийняти рішення про порушення виконавчого провадження або відмову в його порушенні.

Згідно із ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження” підставою відкриття виконавчого провадження є виконавчий документ.

У процесі виконання майнових покарань виконавчими документами є виконавчі листи, що видаються судами на підставі вироків та постанов судів. Відповідно до ч. 1 ст. 24 вищезазначеного Закону державний ви-конавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'яв-лення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у триденний строк з дня надходжен-ня до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Завдання державного виконавця на стадії порушення виконавчого провадження - у триденний строк перевірити відносно виконавчого документа такі обставини: чи правильно визначена територіальна ком-петенція виконання вимог пред'явленого виконавчого документа; чи дотримано термінів пред'явлення виконавчого документа до стягнен-ня; чи набрало законної сили рішення, на підставі якого виданий ви-конавчий документ і чи не закінчилися строки давності виконання су-дового рішення, якщо такі встановлені; чи є в особи, що пред'явила виконавчий документ, відповідні повноваження; чи відповідає виконав-чий документ установленим законом формі і змісту.

Однак до порушення виконавчого провадження ніякі виконавчі дії здійснюватися не можуть. Дане правило випливає з того, що здійснен-ня виконавчих дій сполучено з можливістю застосування до боржника заходів державно-владного примусу у вигляді заходів примусового ви-конання, що істотно обмежують його майнові права.

Статтею 20 Закону України „Про виконавче провадження” передба-чені загальні положення про місце здійснення виконавчих дій. Так, ви-конавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Державний виконавець зобов'язаний перевірити дотримання строків пред'явлен-ня виконавчого документа до виконання. Відповідно до ч. 1 ст. 21 ви-щезазначеного Закону виконавчі листи можуть бути пред'явлені до ви-конання протягом трьох років.

При вирішенні питання про порушення виконавчого провадження державний виконавець, одержавши виконавчий документ, повинен зро-бити його юридичний аналіз і визначити, чи відповідає він вимогам, за-значеним у ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження”. У ви-конавчому документі мають бути зазначені: назва документа, дата видачі та найменування суду, що видав документ; дата і номер вироку, за яким видано виконавчий документ; найменування боржника, його адреса, дата і місце народження боржника та його місце роботи; резолютивна части-на вироку; дата набрання чинності вироком; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ має бути підпи-саний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.

Недотримання у виконавчому документі хоча б однієї з перерахова-них у даній нормі вимог тягне за собою втрату ним виконавчої сили і направлення його на дооформлення.

Друга стадія виконання - це підготовка до виконання. Вона має на меті створення належних умов для своєчасного й ефективного виконан-ня. Підготовчі дії зводяться, як правило, до встановлення місця прожи-вання боржника, його роботи, з'ясування розміру заробітної плати. Однак найбільше часу державні виконавці витрачають на встановлен-ня наявності майна боржника, на яке можна звернути стягнення.

Майнове становище фізичних осіб ні в яких спеціальних докумен-тах зараз не відбивається. Однак з практики відомо, що деяке майно фізичних осіб підлягає реєстрації, а деякі види майна можуть перебувати тільки у певних місцях. Для цього державний виконавець робить запи-ти в різні