Важливу роль у навчальному процесі відіграють спеціалізовані курси з конституційно-правової думки XIX-початку ХХ століття; основ правового статусу особи в Україні; актуальних питань окремих інститутів загальної частини кримінального права; проблем кваліфікації господарських злочинів; проблем непозовного провадження у цивільному судочинстві; теорії судових доказів; теоретичних основ кваліфікації злочинів; представництва громадян і юридичних осіб у цивільному судочинстві; проблем правосуб`єктності і правового становища юридичних осіб у цивільному судочинстві; роль прецеденту у сучасному кримінальному процесі; порівняльного цивільного процесу та кримінального процесу; комерційного права зарубіжних країн; правового регулювання зовнішньо-економічних зв`язків; правового регулювання ринку цінних паперів; інвестиційного права; правового регулювання банкрутства; правового регулювання вексельного обігу; проблем правового статусу кредитних установ; проблем господарського права; розслідування як процесу пізнання; розслідування вбивств на замовлення; використання спеціальних знань при розслідуванні економічних злочинів; тактики допиту у конфліктній ситуації; психологічної експертизи; психологічних прийомів проведення окремих слідчих дій; розслідування комп`ютерних злочинів; взаємодії слідчих і оперативно-розшукових органів; ідентифікації знарядь механічної травми; психіатричної експертизи. Для студентів п'ятого курсу за освітньо-кваліфікаційним рівнем "Спеціаліст" із 6 спеціалізацій (конституційного і фінансового права; цивільного і трудового права; земельного і екологічного права; господарського права; слідчої діяльності; суду, прокуратури та адвокатури) читається шістдесят шість спецкурсів, більшість із яких на факультеті запроваджено вперше, зокрема: "Правове регулювання фондового ринку", "Правове регулювання банкрутства", "Проблеми кримінально-правової охорони прав людини", "Міжнародний комерційний арбітраж", "Земельне порівняльне право", "Правові процедури приватизації земель", "Екологічне право Європейського Союзу", "Цивільна відповідальність за ядерну шкоду", "Земельний процес", "Правові засади екологічного контролю", "Правове забезпечення екологічної безпеки", "Право природокористування", "Захист земельних прав фізичних і юридичних осіб", "Правові форми використання земель громадянами України", "Правові засади відшкодування шкоди землевласником і землекористувачем" та інші.

Навчальним планом підготовки магістрів права передбачено читання семидесяти курсів і спецкурсів. Новаційними є більшість із них, особливо за спеціалізаціями "Цивільне та трудове право", "Теорія та історія держави і права", "Земельне та екологічне право", зокрема, "Основи правового консалтінгу", "Правові основи соціального захисту", "Теорія недоговірних зобов'язань", "Аудит", "Історія державницької та правової думки на Україні", "Правові засади системи сучасності", "Звичаєве право", "Канонічне право", "Теорія влади", "Проблеми права екологічної безпеки", "Проблеми теорії земельного права", "Актуальні проблеми реформування земельних правовідносин", "Міжнародне екологічне право" та ін.

Поглибленню професійних знань студентів-магістрів сприяють теоретичні проблеми цивільного права; теорія недоговірних зобов`язань; правове регулювання фондового ринку; заставне право; правові проблеми банкрутства; правові основи соціального захисту; основи правового консалтінгу; підприємницькі контракти; підприємницькі товариства; історія державницької та правової думки України; правові системи сучасності; історія держави і права України; історія держави і права США; еволюція прав і свобод громадян та права власності на землю; форми і джерела права України; звичаєве право; становлення і розвиток органів місцевого самоврядування; канонічне право; теорія влади; актуальні проблеми реформування земельних правовідносин; проблеми теорії земельного права; цивільна відповідальність за ядерну шкоду; юридичний захист прав суб`єктів земельних правовідносин; правові форми використання земель громадянами України; гарантії реалізації екологічних прав громадян; проблеми екологічного права Європейського Союзу; правові форми екологічного контролю; міжнародне екологічне право, проблеми реалізації права власності на землю; земельне порівняльне право; проблеми права екологічної безпеки тощо.

Запровадження та відновлення багатьох дисциплін є справжньою подією для факультету і, зокрема, для основного суб'єкта навчального процесу - студента. Особливо це стосується викладання Історії розвитку юридичного факультету та формування правничої думки в Київському Університеті, історії візантійського права, філософії та соціології права, канонічного (церковного) права, звичаєвого (народного) права та сучасного порівняльного права і законодавства, які передбачені навчальними планами факультету останніх років, на часі вирішення питання про запровадження читання візантійського права та його історії, енциклопедії законодавства, основ етнодержавознавства.

Надзвичайно важливого значення у сучасний період набуває об'єктивність відтворення історії українського права, багатого своїми досягненнями та розвитком правової думки в окремі періоди розвою народного публічного права та унікальної практики його застосування. Це вимагає додаткових зусиль вчених, відмови від традиційних стереотипів викладання історії права України, спроектованого на однобічне висвітлення виключно системи державного (світського) правового регулювання, а відтак виникає доцільність вдосконалення навчальних програм, планів проведення семінарів, окремих спецпрактикумів та спецсемінарів, створення умов для розширення індивідуальних занять студентів з метою пошуку необхідних матеріалів та документів у скарбничих архівах університетської та факультетської бібліотеки. Адже, як справедливо зазначав А.В.Романович-Славатинський, в стінах Київського університету, тобто в його бібліотеці "скриваются такія сокровища для уразуменія прошлых судеб родной земли, какихъ, конечно, не имеетъ ни одинъ русскій университетъ".

5. Цей напрям навчального процесу на факультеті тісно пов'язаний із викладанням звичаєвого та канонічного (церковного) права, історії візантійського права. Сьогодні вже відомо, що надзвичайно важливу пам'ятку народної української правотворчості складали правові традиції (звичаї) як на регулятивному, так і правозахисному рівні, що вироблялися практикою життя та взаємовідносин народу України. Тож не випадково, що звичаєве право України довгий час вважалося найкращим досягненням і спадком історії українського права і на протязі декількох віків (XIV-XVI ст.) відносилося до найбільш розвинутих правових систем Європейського континенту. Тому завданням керівництва факультету, кафедр, Вченої Ради та самоврядних студентських структур стає ініціювання наукових досліджень вченими факультету, особливо