Форми реалізації норм цивільного права

Зміст
Вступ

I. Особливості цивільно-правових відносин

II. Індивідуалізація окремого цивільно-правового відношення 11

III. Науково-практичний критерій цивільно-правових відносин

ПІЛ. Здійснення цивільних прав та його межі 20

ІІІ.2. Проблеми зловживання цивільним правом 24

Висновки ..... 33

Список використаної літератури 35

Вступ

Радикальні економічні й політичні перетворення в суверенній і незалежній Україні мають на меті побудувати нову модель господарської системи, її фундамент становлять різні форми власності відповідних суб'єктів, їх рівноправність і змагальність. Надзвичайно важливим елементом нового господарського механізму є ринок, який повинен перетворитися в поєднанні з державним регулюванням на активний інструмент, що сприяв би ефективній діяльності учасників суспільного виробництва. Серед основоположних нормативних актів, які становитимуть основу нової господарської системи, вирішальне значення належить цивільно-правовим законам, що передбачають нову систему видів і форм власності, яка відображає плюралізм відносин власності.

Обумовленість змісту правовідносин нормами права аж: ніяк не означає, що всі види правовідносин можуть виникати і розвиватися лише за наявності відповідних норм права. Норми права найчастіше встановлюють лише окремі принципи правового регулювання, які як би окреслюють певні рамки правовідносин. Це є найхарактернішим для приватноправового регулювання (цивільно-правові відносини), де діє принцип «Дозволено все, що не заборонено законом».

Оскільки суб'єктивні права і обов'язки взаємопов'язані, то їх здійснення залежить від способів реалізації тих чи інших. Вирізняють два принципові способи реалізації — фактичні і юридичні. Фактичні полягають у здійсненні таких дій, які викликають їх майнові і немайнові наслідки, що торкаються прав та інтересів окремих осіб, але наслідки ці не мають юридичного характеру. Юридичні способи здійснення суб'єктивного права полягають у реалізації дій юридичного характеру: правочинів, укладенні авторських договорів та інших наслідків.

Цивільне правовідношення має соціальну цінність тоді, коли воно
здійснюється. Можливість здійснення суб'єктивного цивільного права полягає в
реалізації тих правомочностей, які за своїм змістом закладені у
правовідношенні. Але у цивільному правовідношениі є і суб'єктивні обов'язки,
які можуть бути активними, коли особа повинна вчиняти певні дії, і пасивними,
коли вона зобов'язана утримуватися від певних дій. :

Проблеми становлення і функціонування галузей права взагалі та цивільного зокрема торкалися такі відомі вчені-цивілісти, як Білоконєв В., Михайлик А., Рогатюк І., Фединяк І., Шевченко Я. тощо.

Метою роботи було подати поняття цивільних правовідносин взагалі, з'ясувати їх особливості, висвітлити зміст індивідуалізації окремого цивільно-правового правовідношення, окреслити науково-практичний критерій цивільно-правових відносин, зокрема, проаналізувати здійснення цивільних прав та його межі, а також висвітлити поблеми зловживання цивільним правом.

У роботі були використані як наукові дослідження з означеної теми, так підручники, інша навчально-методична література, публікації з фахової періодики тощо.

І. Особливості цивільно-правових відносин 1.1. Поняття та ознаки цивільно-правових відносин

Цивільне право належить до фундаментальних галузей права. Суспільні відносини, які регулює цивільне право, — це майнові та особисті немайнові відносини. Характерною ознакою цих відносин є те, що всі вони засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ст. 1 ЦК України).

Усі ці відносини мають дуже важливе значення для людини, адже вони визначають її життя. З'ясування властивостей і характеру цивільного правовідношення належить до найскладніших питань теорії цивільного права.

Цивільні правовідносини можна визначити як цивільні відносини, врегульовані нормами цивільного права. Водночас можливе і точніше визначення: цивільне правовідношення — це правовий зв'язок, що ґрунтується на нормах цивільного права, між юридичне рівними суб'єктами, які є носіями цивільних прав і обов'язків1.

Водночас значна частина аспектів цієї проблеми (наприклад, кваліфікація правовідносин як вольових, ідеологічних відносин, встановлення співвідношення їх з реальними, виробничими відносинами,- визначення можливості впливу права на суспільні відносини тощо) не тільки належить до сфери приватного (цивільного) права, а й має загальнотеоретичний характер.

Отже, внаслідок регулювання нормами цивільного права суспільних
відносин за участю громадян та організацій, вони набувають правової форми і
стають цивільними правовідносинами. Цивільне правовідношення — це
суспільне відношення, врегульоване нормами цивільного права. Йому
притаманні риси будь-якого суспільного відношення. А оскільки це
правовідношення врегульоване саме нормами цивільного права, то для нього
характерні ті особливості, що вирізняють цивільно-правові стосунки з-понад
усіх інших. Це визначення склалося історично та є найбільш поширеним і
загальновживаним. Ллє існує точка зору на визначення правовідношення, що,
на думку її авторів, дещо відрізняється від описаної вище та більше відповідає
суті приватноправового характеру цих відносин2. Так, вони вважають, що
цивільне правовідношення є лише юридичною формою суспільних відносин,
які регулюються нормами цивільного права. Тому результатом правового
регулювання є не привнесення нової, юридичної сторони, а лише надання
відповідної форми фактичному відношенню, що склалося. Завданням юриспру-
денції є не створення нових відносин, а саме надання відповідної форми
існуючим, що відповідає суті обох позицій, які насправді не дуже відрізняються
одна від одної. .

Предметом цивільного права є майнові та особисті немайнові від-носини . Внаслідок застосування норм права виникають майнові або особисті немайнові правовідносини.

Иоффе О.С. Правоотношение по советскому гражданскому праву. Спорньїе вопросьі учення о правоотношении. Избранньїе труди по гражданскому праву. — М:, 2000. - С. 17.

2 Белов В.А. Гражданское право: Общая часть. — М., 2002. — С. 179.

3 Цивільне право України. Т. 1. / За ред. -Я.М. Шевченка. - К., 2003. - С. 63.

У першу чергу цивільне право регулює майнові відносини — це основа економічного розвитку будь-якої країни. Але це правове регулювання має певну специфіку. І основна специфічна риса полягає в тому, що