Радянський законодавець замість терміну «зловживання правом» використовував «здійснення права всупереч із його призначенням» (ст. 5 Цивільного кодексу Української РСР 1963 р.). Соціальне значення, якщо воно прямо не визначалося відповідною нормою, встановлювалося методом тлумачення даної норми шляхом її співвіднесення із загальними принципами права. У загальному вигляді заборону зловживання правом встановлювала ст. 37 Конституції Української РСР 1978 р., згідно із якою використання громадянами прав і свобод не повинно було спричиняти шкоди інтересам суспільства та держави, правам інших громадян.

До зловживання суб'єктивними цивільними правами, зокрема, закон відносив укладення фіктивного шлюбу з метою ухилення від виконання обов'язків молодого спеціаліста (відповідальність як таку за реєстрацію фіктивного шлюбу не було передбачено чинним законодавством - закон лише передбачав визнання такого шлюбу недійсним).

Проблема зловживання правом є відомою також в англо-американській правовій сім'ї, та регулюється такими джерелами права, як судові прецеденти, законодавчі акти тощо. В сфері права власності зловживання правом називається «зловредністю» (шдізапсе) та визначається у ст. 857 Зведення англійського цивільного права: «Зловредністю вважається дія чи бездіяльність, в силу якого для особи незаконно створюється набридливість, перешкода або стурбованість при користуванні нерухомістю шляхом спричинення останній фізичної шкоди або іншого впливу,в користуванні нерухомістю, вигодами або іншими подібними права, або шляхом впливу на здоров'я особи, її комфорт та зручності. Якщо такс набридання, перешкода чи турбування створюють порушення володіння, то це не перешкоджає позову про зловредність».

В якості окремих випадків подібної зловредності у вказаному Зведенні наводяться: розповсюдження шкідливих газів, надмірний або незвичайний шум, створення ускладнень у користуванні наділами чи сервітутами, направлення води на ділянку позивача. В сфері зобов'язального права англо-американська правова доктрина виділяє наступні вцди зловживання правом: контракти, направлені на здійснення незаконних дій або на спричинення шкоди, що передбачають торгівлю із ворожою державою, направлені на обмеження торгівлі, а також незаконний спосіб виконання угод. Зведення англійського цивільного права регулює також зловживання правом в сфері здійснення правосуддя: зловмисне судове переслідування (Маіісіош Ргозесшіоп) та зловживання цивільним процесом (АЬизе о і" Сіуіі Ргосезз), суть яких полягає у зловмисних судових переслідуваннях із метою підірвати репутацію іншої особи та інших діях.

Онищенко Г. Проблема встановлення межі здійснення суб'єктивного цивільного права // Юридичний журнал, 2006. № 5.-С. 58.

Теорія зловживання правом є відомою також у країнах мусульманської правової сім'ї. Дана проблематика- була предметом праць мусульманського вченого-правознавця Махмуда Фатіха, котрий опублікував у 1913 р. свою роботу «Мусульманське вчення про зловживання правом». Слід підкреслити, що дане питання є досить детально врегульованим у мусульманському праві. Власник земельної ділянки не має.права рити колодязь в тому місці, де він може нанести шкоду власнику вже існуючого сусіднього колодязя: навколо кожного колодязя є свій «харим» - дистанція у межах, якої забороняється рити нові колодязі. Мусульманська правова доктрина повністю забороняє власникові зловживати своїм правом власності. У сфері сімейного права чоловікові забороняється зловживати своїм правом на розлучення.

Необхідно відмітити, що мусульманське право усе ж таки допускає у деяких випадках зловживання правом: є відомими випадки, коли сусіди мають право обрубати гілки дерев чужого саду, що нависають над їх садом. Таким чином, можна констатувати, що мусульманська доктрина визнає, що без спричинення шкоди іншим особам при здійсненні ряду прав обійтися неможливо.

Стаття 13 чинного Цивільного кодексу України встановлює загальну заборону на дії грома/*ян та юридичних осіб, що здійснюються із наміром спричинити шкоду іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Так, згідно із пп. 1-5 ст. 13 ЦКУ, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа є зобов'язаною утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вичиняються із наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускається використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

У цивілістичній науці існує дві протилежні точки зору щодо категорії «зловживання цивільним правом». Одна група вчених вважає, що категорія «зловживання цивільним правом» не має права на життя. Так, відомий вчений -цивіліст М.М. Агарков вказував на некоректність використання поняття «зловживання правом», оскільки воно (поняття), на його думку, поєднує в собі правові конструкції, що виключають одна одну. Основний аргумент прихильників даної позиції - здійснення права не може бути протиправним. «Ті дії, які називають зловживанням правом — насправді здійснюються за межами права»1.

Інша група вчених, навпаки, відмічає, що термін «зловживання правом» може бути використаний у чинному законодавстві, не дивлячись на деякі його недоліки. Але на цьому згода у підходах науковців закінчується.

' Кирилюк Д. Категорія «зловживання цивільним правом» в Україні та за кордоном: питання теорії і практики // юридичний журнал, 2006. - № 2. — С. 61.

У цивілістичній науці найбільш розповсюдженою є точка зору, котру було озвучено свого часу професором В.П. Грібановим. На його думку, зловживання правом є особливим видом цивільного правопорушення, яке здійснюється уповноваженою особою при здійсненні належного їй права, пов'язаного із використанням недозволених конкретних форм у рамках дозволеного їй законом загального типу поведінки.

Ємельянов В. І. визначає «зловживання цивільним правом» як порушення уповноваженою особою встановленого договором або законом обов'язку здійснювати суб'єктивне цивільне право в інтересах