Суд касаційної інстанції постановляє рішення при реа-лізації ним свого повноваження - у разі зміни ним рішення по суті справи. Рішення суду повинно бути здійснено в письмовій формі і за змістом відповідати вимогам ст.344 ЦПК. У рішенні зазначається: час і місце його постановлення; назва суду, прізвище та ініціали головуючого та суддів; особи, які беруть участь у справі; короткий зміст заявлених вимог; посилання на рішення суду першої та апеляційної інстанції, встановлені факти і визначені відповідно до них правовідносини; узагальнені доводи касаційної скарги, касаційного подання прокурора; мотиви скасування або рішення; назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт нормативного акта, за яким вирішено справу, норми процесуального закону, якими суд керувався; висновок суду про скасування або зміну рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково, вказівку на розподіл судових витрат.

Рішення або ухвала суду касаційної інстанції готується суддею-доповідачем і підписується головуючим та суддею-доповідачем (ст. 341 ЦПК).

На відміну від провадження в судах першої та апеля-ційної інстанцій протокол судового засідання в касаційному провадженні не ведеться, оскільки судом касаційної інстанції нові докази не досліджуються, а предметом перевірки є лише дослідження питань законності оскаржуваних судових рішень на підставі матеріалів справи і пояснень осіб, які з'явились у судове засідання.

Постановлені судом касаційної інстанції рішення та ухвали проголошуються прилюдно. Головуючий роз'яснює їх зміст. Вони набирають чинності (законної сили) негайно після їх постановлення і оскарженню не підлягають.

При встановленні обґрунтованості скарги суд касаційної інстанції постановляє ухвалу або рішення відповідно до ст. 334 ЦПК, і може за наявності підстав скасувати свою ухвалу або рішення (ст.346 ЦПК). Після закінчення касаційного про-вадження справа, що була предметом розгляду суду касаційної інстанції, повертається до суду першої інстанції, яким відкрив по ній провадження. ЦІІК України цей термін визначено в сім днів.

5. Суть і значення касаційного оскарження рішення суду і внесення на нього подання прокурора

Законність та обґрунтованість рішень ухвал суду першої інста-нції забезпечуються системою численних процесуальних гарантій — принципами цивільного процесуального права, участю в цивільно-му судочинстві прокурора, органів державного управління, профс-пілок та інших об'єднань з метою захисту прав і законних інтересів інших осіб, встановленою процесуальною формою розгляду і вирі-шення цивільних справ. Однак зазначених гарантій недостатньо. Мають місце випадки, коли суди через суб'єктивні (некомпетент-ність, неуважність, спрощений підхід) й об'єктивні (складність правовідносин, спір з приводу яких розглядається, велика кількість співучасників та ін.) причини постановляють рішення, які не від-повідають обставинам справи або нормам матеріального і процесу-ального права.

За таких обставин необхідно мати додаткові гарантії захисту прав заінтересованих громадян та організацій і забезпечення закон-ності й обґрунтованості судових рішень та ухвал. Такими гарантія-ми виступають: касаційне оскарження рішень і ухвал суду та вне-сення на них подання прокурора, опротестування і перегляд рі-шень, ухвал, постанов суду в порядку нагляду і перегляд в зв'язку з нововиявленими обставинами.

Належне функціонування касаційного оскарження і перевірки судових рішень і ухвал, що не набрали законної сили, як процесу-альної гарантії захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у справі, зміцнення законності в цивільному судочинстві і виконання завдань правосуддя досягається перевір-кою касаційною інстанцією правильності правової та фактичної сторін судових рішень та ухвал тобто їх законності й обґрунтованості, за наявними справи, так й за додатково поданими сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а також витребуваними судом за їх клопотанням матеріалами.

Отже, касаційна інстанція здійснює важливі функції по пере-вірці законності й обґрунтованості рішень і ще до набрання ними законної сили може усувати допущені судами помилки та порушен-ня.

Водночас касаційне провадження є однією з форм нагляду вищестоящих судів за судовою діяльністю. Розгляд справ за каса-ційними скаргами і поданнями прокурорів, виправлення помилок нижчестоящих судів дозволяє суду другої інстанції спрямовувати їх роботу, забезпечуючи однаковій підхід до застосування норм мате-ріального і процесуального права.

В юридичній літературі касаційне розглядається переважно як перевірка - стадія цивільного процесу. Перевірка лежить в основі касаційної судової діяльності, становить зміст останньої та визна-чає її специфічні особливості. Однак вона неможлива без дослід-ження доказів. Виходячи з основного функціонального завдання, це здійснює і касаційний суд, який і оцінює їх.

Однак методи і форми дослідження та оцінки доказів в суді першої інстанції і касаційному суді, є різними. Першому це необ-хідно для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування норм матеріального права, а другому — для перевірки законності й обґрунтованості постановленого рішення. На необхі-дності ретельної оцінки додаткових матеріалів у сукупності з наяв-ними у справі доказами касаційною і наглядовою інстанціями наголошував Пленум Верховного Суду України. А це дозволяє стверджувати, що і в цій стадії, як і в двох наступних, в межах обумовлених завдань, справа розглядається у касаційному порядку по суті. Отже, при розгляді справ у касаційному порядку вищесто-ящі суди перевіряють законність і обґрунтованість рішень і ухвал судів першої інстанцій, які не набрали законної сили, виправляють зроблені ними помилки і цим самим сприяють правильному здійс-ненню правосуддя в цивільних справах і виконанню завдань по захисту прав і законних інтересів громадян, організацій і держави та зміцнення законності і утвердженню принципу справедливості.

Використана література:

Конституція України;

Цивільно-процесуальний кодекс України;

Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.1991;

Постанова Пленуму Вер-ховного