Касаційні скарги, подання на судові рішення, які набрали законної сили (зазначені у ч. 2 ст. 383 КПК), передаються судді касаційного суду, який протягом 15 діб з часу їх надходження вирішує питання про витребування справи. Справа не витребовується, якщо скарга, подання прокурора не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції через невідповідність їх змісту вимогам ст. 350 КПК, непідсудність касаційному суду (ч. 2 ст. 383 КПК) та невідповідність іншим вимогам закону, передбаченим ст. 384, ч. 2 ст. 386 та ч. 1 ст. 398 КПК. Про прийняття такого рішення суддя виносить постанову, копія якої надсилається прокуророві чи особі, яка подала скаргу. Постанова оскарженню не підлягає (ч. 2 ст. 388 КПК).

Ця ж стаття передбачає, що відмова у витребуванні справи не перешкоджає витребуванню справи при повторному надходженні подання чи скарги за умови усунення зазначених в постанові недоліків і якщо вони надійшли в межах строку, визначеного ст. 386 КПК, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребуванні справи.

Протягом 15 діб з моменту надходження скарги касаційний суд зобов'язаний винести і постанову про витребування справи, копію якої відправити особі, що подала скаргу (подання).

Відповідно до ч. З ст. 388 одночасно з витребуванням справи за наявності до цього підстав суддя може зупинити виконання судового рішення, яке набрало законної сили, до розгляду подання чи скарги в суді, за винятком рішень, зазначених у ч. 1 ст. 383 КПК.

Закон не вимагає від осіб, які мають право на подачу касаційної скарги (подання) на судове рішення, що набрало законної сили, копій цієї скарги (подання). Але, призначаючи скаргу (подання) до розгляду, касаційний суд згідно з ч. 4 ст. 389 КПК зобов'язаний у межах тих же 15 діб повідомити про це прокуророві, а також учасникам судового розгляду і роз'яснити їм, що вони вправі подати заперечення на подання чи скаргу або ж подати власні подання та скарги про перегляд справи в касаційному порядку. Видається, що ці вимоги закону здебільшого не можуть бути виконані касаційним судом, який, маючи лише скаргу чи подання, не в змозі спілкуватися з іншими учасниками судового розгляду, бо він не має даних про них та про їх місце проживання. Таким чином, слід погодитися з думкою про те, що касаційний суд може виконати ці дії лише коли надійде справа, або в зазначені 15 діб зобов'язаний витребувати ці дані із суду, в якому знаходиться справа. Передбачивши право кожного учасника судового розгляду знати про внесену іншим учасником процесу скаргу (подання), а також право на ознайомлення з її змістом та подачу заперечень (ч. 4 ст. 389 КПК), законодавець не врахував, що той із учасників судового розгляду, який вніс першим скаргу (подання), також має право на ознайомлення з наступними скаргами (поданнями), внесеними іншими учасниками судового розгляду, а також на подачу заперечень. Таким чином, цей процес за наявності великої кількості учасників судового розгляду, великого обсягу справи може тягтися надто довго.

Згідно зі ст. 390 КПК до початку розгляду справи в касаційному суді особа, яка подала скаргу, прокурор, який вніс подання, а також Генеральний прокурор і його заступники, прокурори областей та прирівняні до них прокурори і їх заступники відповідно до своїх повноважень, — щодо подання прокурора в межах його позицій, мають право доповнити, змінити або відкликати скаргу чи подання, а також подати свої заперечення на скаргу, подання іншого учасника судового розгляду незалежно від їх участі в розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції. При цьому вони мають дотримуватися вимог ст. 355 КПК.

Думається, що, виходячи з аналізу норм Конституції України та КПК, вказані прокурори повинні враховувати позицію, яку займає прокурор, вносячи касаційне подання, лише при порушенні питання про погіршення становища засудженого чи виправданого. Однак вони не пов'язані із цією позицією при намаганні покращити становище цих осіб.

Крім того, аналіз статей 390 та 355 КПК дозволяє дійти висновку про те, що внесення змін або доповнень та відкликання касаційної скарги (подання) з метою погіршення становища засудженого чи виправданого можливі лише в межах строку на подачу касаційної скарги (подання). Що ж стосується змін, доповнень чи відкликань касаційної скарги (подання) з метою покращання становища засудженого чи виправданого, то вони можуть бути внесені до початку розгляду справи.

Згідно зі ст. 393 КПК для ствердження чи спростування доводів, викладених у скарзі або поданні, особи, що їх подали, мають право подати до касаційного суду документи, яких не було в справі. Крім терміну «документи» в цій статті використаний і термін «матеріали». Саме тому в касаційну інстанцію можуть бути подані будь-які матеріали (документи), отримані законним шляхом. Нові матеріали не можуть обґрунтовуватися шляхом проведення слідчих дій, але вони можуть бути витребувані самим касаційним судом. Таким чином, касаційному суду надані окремі можливості апеляційного суду. Але ст. 393 КПК не передбачає права касаційного суду давати доручення слідчим органам чи суду, що розглядав справу, на проведення певних слідчих дій з метою одержання нових матеріалів. Думається, що з новими матеріалами, поданими однією із сторін, необхідно знайомити заінтересованих осіб, які можуть їх спростувати, а тому ці нові матеріали, як і доповнення чи зміни до касаційної скарги (подання), мають подаватися в строки, які б забезпечували розгляд справи без