відмовитися від них;
роз'яснення права учасників судового розгляду заявити клопотання, які повинні стосуватися частини судового рішення, що оскаржується (на яку внесене подання);
доповідь головуючого чи одного із суддів щодо суті вироку або інших рішень з повідомленням, ким і в якому обсязі вони були оскаржені (на них внесено подання), та викладення основних доводів скарг (подань) та заперечень інших учасників процесу, якщо вони були подані;
з'ясування головуючим питання, чи підтримують свої скарги (подання) особи, які їх подали;
ознайомлення головуючим учасників судового розгляду з додатковими матеріалами, якщо вони були подані, заслуховування пояснень учасників судового розгляду з приводу скарги(подання). Черговість заслуховування має відповідати вимогам, - передбаченим ст. 318 КПК;
видалення суду до нарадчої кімнати для постановлення рішення щодо законності та обґрунтованості рішення (рішень),яке перевіряється;
нарада суддів касаційного суду провадиться з додержанням вимог, передбачених статтями 322 і 325 КПК;
оголошення ухвали касаційного суду.
Неявка учасників процесу на засідання суду касаційної інстанції не є перешкодою для розгляду справи, якщо інше не передбачено КПК або рішенням касаційного суду (ч. 2 ст. 394, ч. З ст. 382 КПК). Наведена норма є загальною, але відповідно до ч. 1 ст. 391 КПК клопотання засудженого, який утримується під вартою, про виклик його для дачі пояснень при касаційній перевірці судових рішень, що не набрали законної сили, є обов'язковим для суду касаційної інстанції.
5. Результати розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 396 КПК у результаті касаційного розгляду справи суд приймає одне з таких рішень:
Залишає вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скарги чи подання — без задоволення. Така ухвала приймається, якщо зазначені рішення визнано законними і обґрунтованими. В такій касаційній ухвалі наводяться мотиви, за якими касаційна інстанція визнає підстави та вимоги, зазначені у скарзі або поданні, незаконними та необґрунтованими.
Скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на нове розслідування або новий судовий чи апеляційний розгляд. Залежно від виду рішень, характеру порушень, їх впливу на правосудність рішення, яке перевіряється, а також з врахуванням стадії, на якій допущене це порушення, касаційна інстанція визначає, на яку стадію повинно бути направлено справу: на досудове розслідування, на судовий або на апеляційний розгляд. При цьому вказується на обставини, які слід встановити, або недоліки, які необхідно усунути при новому розслідуванні чи судовому розгляді справи.
Вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для органів дізнання чи досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи (ст. 399 КПК),
Після скасування вироку, постанови чи ухвали справа розглядається в загальному порядку, тобто відповідно до вимог глав 23-30 КПК.
Посилення покарання або застосування закону про більш тяжкий злочин при новому розгляді справи судом першої інстанції або апеляційним судом допускається тільки за умови, що вирок було скасовано за м'якістю покарання або у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин за поданням прокурора або за скаргою потерпілого чи його представника, а також коли при новому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення (ст. 400 КПК).
Вдруге винесені вирок, постанова чи ухвала можуть бути оскаржені або на них можуть бути внесені подання на загальних підставах.
3. Скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу. Відповідно до ст. 400і КПК касаційний суд скасовує обвинувальний вирок чи постанову і закриває справу, встановивши обставини, передбачені статтями 6, 7, 7і, 72, 8, 9, 10, 11і КПК.
4. Змінює вирок, постанову чи ухвалу. Не скасовуючи вироку, постанови чи ухвали, касаційний суд вправі внести до них зміни і, таким чином, вправі виправити раніше припущені помилки. У справах, рішення по яких не набрали законної сили, зміни можуть стосуватися лише правової сторони, а у справах, по яких рішення набрали законної сили, зміни можуть стосуватися як фактичної, так і юридичної сторін, але й у першому, й у другому випадках зміни можуть бути внесені лише за однієї умови — вони мають бути сприятливими для особи, щодо якої винесено рішення.
Відповідно до ст. 398 КПК підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови є:
істотне порушення кримінально-процесуального закону;
неправильне застосування кримінального закону;
невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Вирок апеляційного суду, постановлений ним як судом першої інстанції, може бути скасований або змінений і в зв'язку з однобічністю, неповнотою дізнання, досудового чи судового слідства або невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції керується статтями 368-372 КПК.
Касаційний суд не вправі скасувати виправдувальний вирок або ухвалу, постанову про закриття справи лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого.
Ухвала касаційного суду складається і оголошується з додержанням вимог, передбачених статтями 377 і 378 КПК. Крім того, у випадках, передбачених ст. 232 КПК, одночасно з постановленням ухвали касаційний суд може винести окрему ухвалу.
Для виконання ухвали касаційного суду справа надсилається до суду першої інстанції не пізніше п'яти діб після її розгляду, а у випадках, коли касаційна інстанція розглядала справу з рішеннями, які набули законної сили (ч. 2 ст. 379 КПК), — після складання й оголошення мотивованої ухвали.
Якщо на підставі касаційної ухвали засуджений підлягає звільненню з-під варти, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання. У випадку прийняття такого рішення у відсутності засудженого копія ухвали
