Курсова робота
«Цивільно-процесуальні правовідносини»
ЗМІСТ
Вступ.
Розділ 1. Проблема правових відносин в теорії права.
1.1. Поняття і ознаки правовідносин.
1.2. Зміст правовідносин.
1.3. Склад (структура) правовідносин.
1.4. Передумови виникнення правовідносин. Взаємозв'язок норми права і правовідносин.
Розділ 2. Поняття цивільних процесуальних правовідносин.
Розділ 3. Передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин.
Розділ 4. Елементи цивільно-процесуальних правовідносин.
Висновки.
Література.
Вступ
Актуальність теми. При здійсненні правосуддя по цивільних справах суд, учасники цивільного процесу здійснюють різні процесуальні дії, вступають у відносини між собою. Оскільки зміст процесуальних дій суду, інших суб'єктів процесуальної діяльності, а також порядок їх здійснення регламентовані нормами цивільного процесуального права, то ці відносини набувають форми правових. Цивільні процесуальні правовідносини, таким чином, є засобом реалізації норм цивільного процесуального права. Цією обставиною і зумовлена та увага, яка приділяється розробці теорії правовідносин в науці цивільного процесуального права, і те значення, яке дана тема придбаває у вивченні учбового курсу цивільного процесу загалом, а також окремих його інститутів.
Отже, актуальність теми дослідження насамперед полягає в тому, що необхідність вивчення цивільно-процесуального законодавства є особливо важливою в наш час, коли в країні проходить становлення правової системи, створюється нова законодавча база і особливого значення набуває необхідність відповідних знань.
Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження даної курсової роботи є законодавство України, зокрема та його частина, яка регламентує цивільно-процесуальні відносини.
Предмет дослідження. Предметом дослідження даної курсової роботи є загальна характеристика підстав і передумов виникнення цивільно-процесуальних відносин.
Мета дослідження. Мета дослідження полягає у вивченні підстав і передумов виникнення цивільно-процесуальних відносин.
Мета роботи передбачає виконання таких завдань:–
Визначення проблеми правових відносин в теорії права;–
Вивчення поняття цивільних процесуальних правовідносин;–
Вивчення передумов виникнення цивільних процесуальних правовідносин;–
Елементів цивільних процесуальних правовідносин.
Розділ 1. Проблема правових відносин в теорії права
1.1. Поняття і ознаки правовідносин
Правовідносини – врегульовані нормами права вольові суспільні відносини, що виражаються в конкретному зв'язку між правомочними і зобов'язаними суб'єктами – носіями суб'єктивних юридичних прав, обов'язків, повноважень і відповідальності – і що забезпечується державою [16, 449].
Ознаки правовідносин:
1. Являють собою різновид суспільних відносин, соціальний зв'язок. Правовідносини складаються між людьми або колективами як суб'єктами права з приводу соціального блага або забезпечення яких-небудь інтересів. Не може бути правовідносин з тваринними, рослинами, предметами. Відносини з ними є, але не за допомогою права. За негуманне ставлення до собаки людина відповідає не перед собакою, а перед органами, що стоять на варті захисту тварин.
У минулі часи (середньовіччя) суб'єктами права признавалися тварини і навіть неживі предмети. Наприклад, в Росії в 1593 р. був покараний батогом і засланий в Сибір церковний дзвін, який «дзвонив» в зв'язку з вбивством царевича Дмитра.
2. Є ідеологічними відносинами – результатом свідомої діяльності (поведінки) людей. Правовідносини не можуть виникати, не проходячи через свідомість людей: норми права не можуть вплинути на людину, її поведінку, поки зміст правових норм не буде усвідомлений людьми, не стане їх правосвідомістю.
3. Є вольовими відносинами, які виявляються в двох аспектах:
а) у втіленні в них волі (інтересу) держави, оскільки правовідносини виникають на основі правових норм;
б) у втіленні в них волі (інтересу) учасників правовідносин – вони пов'язані предметом інтересу, досягненням його результату.
Правда, правовідносини можуть виникати і припинятися крім волі (інтересу) їх учасників (наприклад, потерпілий від злочину виявляється опріч своєму бажанню залученим до карно-процесуальних правовідносин із злочинцем і судом).
Однак реалізація правовідносин можлива тільки на основі виявлення волі (інтересу) учасників. При цьому є правовідносини, для виникнення яких необхідне волевиявлення всіх його учасників (договір купівлі-продажу), а є правовідносини, для виникнення яких досить волевиявлення тільки одного з учасників (проведення обшуку).
4. Виникає, припиняється або змінюється, як правило, на основі норм права у разі настання передбачених нормою фактів. Правовідносини виступають як спосіб реалізації норм права, або інакше: норми права втілюються в правовідносинах, відбувається їх індивідуалізація застосовно до суб'єктів і реальних ситуацій. У нормах права вже закладені правовідносини, але в абстрактній формі.
Однак не можна вважати, що наявність правових норм автоматично веде до виникнення правовідносин. Може бути і такий варіант, коли правові норми реалізовуються, але правовідносини немає. Правда, це буває надто рідко. Наприклад, виникнення правовідносини у разі рішення справи на основі аналогії права.
5. Мають, як правило, двосторонній характер і є особливою формою взаємного зв'язку між конкретними суб'єктами через їх права, обов'язки, повноваження і відповідальність, які закріплені в правових нормах. Одна сторона має суворо певні суб'єктивні юридичні права (правомочна сторона), на іншу покладені відповідні суб'єктивні юридичні обов'язки (зобов'язана сторона). Повноваження – прерогатива державних органів і посадових осіб. Юридична відповідальність – елемент повторного характеру, який реалізовується внаслідок скоєного правопорушення. Основний зміст правовідносин – суб'єктивне юридичне право і суб'єктивний юридичний обов'язок [16, 450].
Не може бути правовідносин, заснованих тільки на правах або тільки на обов'язках. Правам однієї сторони відповідають обов'язки іншої сторони. Наприклад, одна сторона – кредитор – має право на отримання боргу, а інша – боржник – обов'язок повернути борг. У деяких правовідносинах кожна сторона має і права і обов'язки (фізичні особи), правомочності і відповідальність (посадові особи).
Міра конкретизації сторін може бути різною: а) точно визначена зобов'язана сторона; б) точно визначена тільки правомочна сторона, а коло зобов'язаних осіб не визначене; в) точно визначені обидві сторони.
6. Охороняється державою, забезпечується заходами державного впливу. У більшості випадків суб'єктивні права і юридичні обов'язки здійснюються без застосування заходів державного примусу. У разі необхідності зацікавлена сторона може звернутися до компетентного