Отже, термін «структура» вбирає в себе елементний склад правовідносин і правові зв'язки між ними, тобто власне відносини між суб'єктами.

Суб'єкти або суб'єктний склад – сукупність осіб, що беруть участь в правовідносинах (не менш двох – правомочний і зобов'язаний).

Об'єкт – те, з приводу чого виникає і здійснюється діяльність його суб'єктів.

Зміст – суб'єктивні права, обов'язки, повноваження, відповідальність його суб'єктів, а також структура змісту – спосіб взаємозв'язку, виникаючий на основі суб'єктивних прав, обов'язків, повноважень, відповідальності. Структура змісту правовідносин утворює не зв'язок їх змістовних елементів (суб'єктивних прав, обов'язків, повноважень, відповідальності), а той правовий зв'язок, який виникає на їх основі з приводу домагання на щось. Інакше – це юридичне взаємне положення суб'єктів, яке визначає, формує їх поведінку через кореспондуючі один одному права і обов'язки ради задоволення їх інтересів. Структура змісту правовідносин може бути простою і складною [16, 453].

Юридичний факт – основа виникнення, зміни і припинення правовідносин.

Подамо склад (структуру) правовідносин на схемі [16, 454]:

1.4. Передумови виникнення правовідносин. Взаємозв'язок норми права і правовідносин

Правовідносини виникають і розвиваються при певних передумовах.

Виділяють два види передумов виникнення правовідносин:

1. Матеріальні (загальні):–

у вузькому значенні – певні інтереси або блага, які зв'язують суб'єктів права (не менш двох) як учасників правовідносин;–

в широкому значенні – система соціальних, економічних, політичних, ідеологічних обставин, породжуючих об'єктивну необхідність в правовому регулюванні суспільних відносин; встановлення доцільних відносин між суб'єктами за допомогою надання їм юридичних прав, повноважень (посадовим особам), а також покладання юридичних обов'язків і відповідальності.

2. Юридичні (спеціальні):–

норма права;–

правосуб’єктність (праводієздатність);–

юридичний факт (може розглядатися і як передумова правовідносин, і як їх структурний елемент). Двом видам передумов виникнення правовідносин відповідають два види їх змісту:

1. Матеріальне – реальні дії по використанню і здійсненню суб'єктивних юридичних прав і суб'єктивних юридичних обов'язків; фактична поведінка (дія або бездіяльність), яку правомочний може, а правозобов'язаний повинен здійснити;

2. Юридичне – суб'єктивне юридичне право, повноваження, суб'єктивний юридичний обов'язок, юридична відповідальність.

Норми права і правовідносини взаємозалежні. Взаємозв'язок норм права і правовідносин виражається в наступному:

1. Правовідносини виникають і функціонують на основі норм права.

Обумовленість змісту правовідносини нормами права зовсім не означає, що всі види правовідносин можуть виникати і розвиватися тільки при наявності відповідних норм права. Норми права часто встановлюють тільки окремі принципи правового регулювання, які як би обкреслюють певні рамки правовідносин. Це найбільш характерно для приватноправового регулювання (цивільно-правові відносини), де діє принцип «Дозволено все, що не заборонено законом».

Нерідкі випадки (особливо в правових системах англо-американського типу), коли норми права є наслідком правових відносин, що виникли внаслідок індивідуальних рішень в судах, адміністративних органах. Тут шлях до норм права йде від фактичних відносин до конкретних правових відносин, а потім до формулювання державою норм права загального характеру [16, 453-456].

Як правило, правовідносини:

а) виникають, припиняються або змінюються на основі норм права (повна детермінованість, тобто причинна обумовленість правовідносин нормами права),

б) допускаються нормами права (часткова детермінованість). В останньому випадку зміст правовідносин визначається незалежними від правових норм «детермінантами», передусім договором суб'єктів майбутніх правовідносин.

2. Правовідносини є формою реалізації норм права, перетворенням їх в життя, нормами права в дії.

По характеру зв'язку між нормами права і правовідносинами можна судити про дійсну реалізацію спрямувань, домагань людей. Точніше, за самим фактом виникнення або не виникнення правових відносин можна судити, чи відповідають правила, які наказує норма права, їх інтересам. Якщо норма права суперечить їх домаганням, люди не стануть встановлювати правові відносини відповідно до неї. З встановленням правових відносин його сторонами реалізація права не закінчується, а тільки починається.

3. Норма права і правовідносини – неодмінні складові елементи механізму правового регулювання.

Їх єдність виражає союз самостійних, відносно вільних юридичних явищ, їх взаємодія, а не породження одного юридичного був іншим юридичним явищем.

4. Норми права містять в собі модель фактичних відносин і їх форми – правовідносини [16, 453-456].

Якщо звернутися до аналізу структури норми права, то можна побачити, що гіпотеза вказує на умови виникнення правовідносин, диспозиція – на права і обов'язки, а санкція – на можливі наслідки недотримання норм і правовідносин, що виникли на їх основі. Представимо це на схемі [16, 453-456]:

Отже, правовідносини – це такі суспільні відносини, в яких сторони пов'язані між собою взаємними юридичними правами і обов'язками, що охороняються державою. Правовідносини є та міра зовнішньої свободи, яка надається їх учасникам нормами об'єктивного права.

Характерні ознаки правовідносин:

По-перше, правовідносини являють собою таку форму фактичних суспільних відносин, яка складається на основі правових норм.

По-друге, учасники правовідносин наділяються взаємними юридичними правами і обов'язками.

По-третє, правовідносини мають свідомо-вольовий характер. На відміну від економічних відносин, які складаються об'єктивно, незалежно від волі окремого індивіда, правовідносини завжди носять індивідуально-вольовий характер.

По-четверте, правовідносини гарантуються державою і охороняються в необхідних випадках її примусовою силою [18, 284].

Правовідносини класифікуються по різних основах. Частіше за все вони розрізнюються по галузях права. По цій основі виділяються державно-правові, адміністративно-правові, цивільно-правові, сімейно-правові, карно-правові і інші галузеві правовідносини.

Структура правових відносин має чотири необхідних елементи: суб'єкти, об'єкт, право і обов'язок.

Розділ 2. Поняття цивільних процесуальних правовідносин

Теорія правовідносин тісно пов'язана з правотворчою і правозастосовною діяльністю. Аналіз цивільних процесуальних правовідносин – важливий етап дослідження ефективності чинного цивільного процесуального законодавства.

У науці цивільного процесуального права існують різні думки про те, що потрібно розуміти під цивільними процесуальними правовідносинами. Ці думки в своїй основі