Передумовою виникнення цивільних процесуальних правовідносин, крім норм права і процесуальної правосуб'єктності, є юридичні факти. Юридичні факти – передбачені в гіпотезах процесуальних норм певні обставини, з якими зв'язуються виникнення, зміни або припинення правовідносин, суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.

Як процесуальні юридичні факти, які породжують правові наслідки, виступають дії суду або учасників процесу, здійснені в певному порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством. Ці дії різноманітні і чиняться по мірі розвитку цивільного процесу, утворюючи фактичний динамічний склад цивільних процесуальних правовідносин (подача заяви про порушення цивільної справи стороною, прийняття суддею заяви про порушення цивільної справи, вступ в справу третіх осіб, залучення осіб, що беруть участь в справі, призначення експертизи, виклик в суд свідків, експертів, повідомлення зацікавленим особам про день розгляду справи, відмова від позову, укладення мирної угоди і т.п.) [4, 69-89].

У деяких випадках до юридичних процесуальних фактів відносяться і бездіяльність учасників цивільного процесу. Процесуальна бездіяльність – це невиконання процесуальних обов'язків суб'єктами цивільного процесуального права. Наслідками невиконання передбачених законом процесуальних обов'язків виступають, як правило, заходи процесуального примусу, які мають в цивільному процесі обмежений характер, – привід свідка, штраф і т.п. (ст. ст. 44, 172, 173 ЦПК [21]).

Іноді процесуальна бездіяльність кваліфікується як невикористання свого процесуального права, що викликає заперечення. Такий підхід не відповідає закону, дозвільному способу правового регулювання процесуальних відносин. У противному випадку процесуальною бездіяльністю – юридичним фактом – довелося б вважати неподання позовної заяви, скарги, невступ в справу як зацікавленої особи і т.п.

Юридичними фактами як передумовами виникнення, зміни й припинення процесуальних правовідносин можуть бути й події, але їх особливість полягає в тому, що події самі по собі не викликають процесуальних наслідків, вони можуть бути тільки мотивом до здійснення процесуальних дій учасниками цивільного процесу. Так, наприклад, факт смерті однієї з сторін не може спричинити припинення виробництва у справі. Виробництво у справі в такому випадку припиняється за допомогою дії суду – винесення визначення про припинення виробництва по цивільній справі [4, 69-89].

В залежності від наявних обставин, із якими законодавець пов'язує ті або інші юридичні наслідки, розрізняють прості і складні юридичні факти. Коли юридичним фактом виступає одна обставина, то це простий юридичний факт: наприклад, залучення судом другого відповідача (ст. 105 ЦПК [21]), виклик свідків та інших осіб (ст. 90 ЦПК [21]) та ін. Але найчастіше в цивільному процесі зустрічаються складні юридичні факти. Для виникнення процесуальних правовідносин, наприклад, між позивачем і судом першої інстанції необхідно здійснити дві дії: позивач повинен подати позовну заяву, а суддя – прийняти її до виробництва. Такий юридичний факт прийнято називати юридичним складом.

Нарешті, для юридичних процесуальних фактів характерно і те, що закон в деяких випадках передбачає форму здійснення тієї або іншої дії, а також її документальне оформлення. У цьому разі вимоги форми, документального оформлення мають конститутивне значення. Якщо вказані вимоги не дотримуються, то передбачені законом процесуальні наслідки не наступають.

Так, зацікавлена особа може порушити цивільну справу для захисту своїх прав або інтересів, що охороняються законом, тільки шляхом подачі в суд позовної заяви (ст. ст. 4, 5 ЦПК [21]). У відповідності зі ст. 137 ЦПК [21] позовна заява подається в суд в письмовій формі. Вона повинна включати в себе:

1) найменування суду, якому подається заява;

2) точне найменування позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження;

3) зміст позовних вимог;

4) виклад обставин, якими позивач об?рунтовує свої вимоги;

5) вказівка на докази, які підтверджують позов, і ряд інших реквізитів [4, 69-89].

Якщо заява не відповідає вимогам закону, то суддя залишає заяву без руху, про що повідомляє позивачеві і надає йому термін для виправлення недоліків. Якщо позивач у встановлений термін не усуне недоліки, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ст. 139 ЦПК [21]).

Розділ 4. Елементи цивільно-процесуальних правовідносин

Цивільні процесуальні правовідносини, як і будь-які інші правовідносини, мають певну внутрішню будову. Вони складаються з трьох елементів: змісту, суб'єктів і об'єктів.

У теорії цивільного процесу питання про зміст правовідносин освітлюється по-різному. Одні автори вважають, що зміст цивільних процесуальних правовідносин складають процесуальні дії суду і учасників процесу. Інші вважають, що зміст правовідносин являють собою права і обов'язки учасників. Треті, суміщаючи ці дві крайні точки зору, приходять до висновку, що змістом цивільних процесуальних правовідносин є суб'єктивні права і обов'язки суб'єктів, а також їх дії.

Остання точка зору є найбільш об?рунтованою. У правовідносинах потрібно виділяти матеріальний і юридичний зміст. Юридичний зміст – це суб'єктивні права і обов'язки, а матеріальний – реальна поведінка, яку правомочний суб'єкт може, а правозобов'язаний – повинен здійснити. Зміст правовідносин є єдиним, не можна виключати із змісту процесуальних правовідносин суб'єктивні права і обов'язки, оскільки вони визначають взаємовідносини між суб'єктами. Не можна також виключати із змісту правовідносин і дії, внаслідок яких відбувається реалізація суб'єктивних прав і обов'язків [4, 69-89].

Суб'єктний склад цивільних процесуальних правовідносин досить широкий. Першу групу суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин складають судові органи і їх посадові особи. У процесуальних право­відносинах, за загальним правилом, одним з суб'єктів завжди виступає суд.

До посадових осіб судових органів відносяться: судді – в суді першої інстанції, головуючий – в касаційній і наглядовій інстанціях. Однак потрібно мати на увазі, що згідно із