Свій спеціальний об'єкт мають і правовідносини з участю свідків і експертів. Об'єкт цих правовідносин – надання суду фактичних даних, які мають значення для правильного дозволу справи.

При теоретичному аналізі будь-яких правовідносин можуть бути певні спеціальні об'єкти. Однак абстрактним аналізом проблема об'єкта цивільних процесуальних правовідносин не може бути вичерпана. З практичної точки зору проблема загального об'єкта цивільних процесуальних правовідносин має істотне юридичне значення, проблема ж спеціальних об'єктів цивільних процесуальних правовідносин прикладного, практичного значення не має.

Науково-практичне значення загального об'єкта цивільних процесуальних правовідносин полягає в тому, що його законодавче закріплення, по суті, визначає компетенцію судів при вирішенні цивільних справ, визначає ті блага, ради яких функціонує цивільне судочинство. Так, в наведеній ст. 2 ЦПК [21] відбивається функція правосуддя по цивільних справах. У ній закріплені необмежені можливості використання правосуддя для захисту прав громадян в будь-яких сферах правового регулювання, крім карно-правових деліктів [4, 69-89].

Питання про практичне значення спеціальних об'єктів цивільних процесуальних правовідносин вирішується інакше. Якщо, наприклад, в цивільному праві проблема об'єктів має особливе значення, оскільки законом передбачений специфічний правовий режим об'єктів цивільних правовідносин (основна річ і приналежність речі, результати дій, відділені від поведінки зобов'язаної особи продукти духовної творчості і т.п.), то в цивільному процесуальному праві об'єкти правовідносин невіддільні від самої процесуальної діяльності і не можуть розглядатися ізольовано від їх матеріального змісту. С.С. Алексєєв був правий, коли стверджував, що в тих галузях права, де результат діяльності правозобов'язаної особи невіддільний від самої діяльності, немає і проблеми спеціального об'єкта правовідносин [7]. У цих випадках при освітленні матеріального змісту правовідносин одночасно в достатній мірі розкривається і їх об'єкт, тобто результат діяльності правозобов'язаних осіб. Таким чином, проблема об'єкта цивільних процесуальних правовідносин в науці цивільного процесуального права має певну специфіку.

Висновки

Цивільні процесуальні правовідносини – регульовані цивільним процесуальним правом відносини, виникаючі між судами і особами, що так чи інакше що беруть участь в цивільному судочинстві.

Процесуальними правовідносинами чітко визначається сфера дій кожного суб'єкта в процесі. Незважаючи на множинність осіб і органів, що беруть участь в цивільному судочинстві, кожний з них здійснює дії відповідно до мети, що визначається процесуальними правовідносинами, що виникли.

Організуюча роль відносин виражається в забезпеченні єдності процесуальної діяльності, що здійснюється по конкретній цивільній справі. Виникаючі при здійсненні правосуддя відносини взаємопов'язані, внаслідок цього взаємопов'язані і процесуальні дії.

Цивільні процесуальні правовідносини як вид суспільних відносин мають специфіку. Одна з особливостей полягає в тому, що суд є обов'язковим їх учасником. Дана властивість зумовлена в нашій державі особливим положенням органів правосуддя. До них звертаються з метою захисту прав і інтересів, що охороняються законом. У результаті суди стають учасниками виникаючих правовідносин. У зв'язку з розглядом цивільної справи вони залучають до участі в судовому розгляді нових суб'єктів, з якими також вступають в правовідносини.

За загальним правилом, цивільні процесуальні правовідносини не виникають між самими зацікавленими особами, що беруть участь в справі. Їх можуть зв'язувати лише відносини, регульовані матеріальним правом. Наприклад, між позивачем і відповідачем можливі відносини за договором позики, купівлі-продажу, майнового найму та інші, які регулюються цивільним правом. Однак це не означає, що між особами, що беруть участь в процесі, взагалі не можуть виникати безпосередні процесуальні зв'язки. При певних умовах вони змушені вступати у прямі процесуальні відносини. Так, згідно ст. 129 ЦПК, сторони по узгодженню можуть змінити територіальну підсудність даної справи. Укладення подібного договору вказує на виникнення правовідносин безпосередньо між позивачем і відповідачем, які за своєю природою є цивільними процесуальними, оскільки регулюються цивільним процесуальним правом. У відповідності зі ст. 75 ЦПК стороні, на користь якої відбулося рішення, інша сторона відшкодовує всі понесені нею судові витрати. Між позивачем і відповідачем виникають правовідносини по відшкодуванню витрат по держмиту і витрат, пов'язаних з розглядом справи. Вони також регулюється нормами цивільного процесуального права.

Дуже істотна особливість цивільних процесуальних правовідносин – їх владна природа. Суд є органом влади, отже, і його воля, що стосується осіб, які беруть участь в цивільній справі, також буде владною. Тому цивільні процесуальні правовідносини будуються по ознаці влади і підкорення. Вони по суті – владовідношення і цим відрізняються від численних відносин, регульованих матеріальним правом. Цивільні, сімейні, трудові й інші матеріальні правовідносини характеризуються рівністю їх учасників. Останні вільно придбавають суб'єктивні права, приймають на себе певні суб'єктивні обов'язки, і ніхто з них не має в своєму розпорядженні повноваження на застосування примусових заходів. Такої рівності не спостерігається в цивільних процесуальних правовідносинах між судовими органами і громадянами, організаціями. У відомому значенні дані відносини схожі з адміністративними, фінансовими правовідносинами, в яких один суб'єкт має в своєму розпорядженні владні повноваження, а інший їх не має. Але відмінності й тут істотні. По-перше, в цивільних процесуальних правовідносинах носієм владних повноважень є орган правосуддя, в адміністративних і фінансових – орган державного управління. По-друге, процесуальні правовідносини виникають в зв'язку з виконанням юрисдикційної діяльності, а адміністративні й фінансові – в зв'язку із здійсненням функцій управління.

Владний характер судових повноважень не означає, що