розробка та реалізація заходів, спрямованих на ефективне використання трудового потенціалу території, досягнення збалансованості трудових ресурсів і робочих місць;–

розвиток системи працевлаштування, профорієнтації і перенавчання працівників, що звільняються;–

координація управління трудовими ресурсами і демографічним розвитком;–

створення автоматизованих інформаційних банків незайнятого населення, вільних і створюваних робочих місць [16, 28].

Управління обласними ланками єдиної системи управління трудовими ресурсами країни проводиться органами та організаціями місцевих Рад, включаючи галузеві головні управління, управління і відділи державної статистики, а також обласні Ради профспілок.

Важливого значення в удосконаленні організації праці, в підвищенні її продуктивності набувають галузеві центри і відповідні відділи на підприємствах.

Трудові колективи підприємств (об'єднань) складають первинну ланку системи управління трудовими ресурсами країни, а також регіональних і галузевих систем, основними завданнями яких є:–

визначення потреб в кадрах, їхньої чисельності і професійно кваліфікаційного складу, джерела працезабечення;–

формування стабільних трудових колективів, здатних добиватися високих кінцевих результатів;–

забезпечення відповідності кадрів вимогам сучасного виробництва, організація підготовки і перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників;–

розробка заходів ефективного використання створеного виробничого потенціалу на підставі введення багатозмінного режиму роботи устаткування, в першу чергу унікального і такого, що дорого коштує; проведення атестації та раціоналізації робочих місць, скасування зайвих і неефективних робочих місць; і–

реалізація заходів, спрямованих на створення сприятливих умов праці і побуту працівників [16, 28].

Свою діяльність підприємства (об'єднання) і організації проводять в тісній взаємодії з місцевими державними органами управління, активно беруть участь в роботі із забезпечення комплексного економічного та соціального розвитку території; разом з місцевими органами з працевлаштування проводять підбір нового місця роботи працівникам, що звільняються, організовують внутрішньогалузевий перерозподіл. Управління на даному рівні здійснюється адміністрацією, радою трудового колективу, профспілковим комітетом.

Отже, управління трудовими ресурсами здійснюється на трьох рівнях: державному, регіональному та місцевому. Для того, щоб політика управління з питань відтворення та використання трудових ресурсів була ефективною, необхідно досягти максимальної узгодженості дій на всіх рівнях.

Розділ 3. Державна служба зайнятості в системі управління трудовими ресурсами

3.1. Структура Державної служби зайнятості

Служба зайнятості в Україні відразу формувалася як централізована державна система на правовій основі Закону "Про зайнятість населення" і на базі широко розгалуженої державної служби працевлаштування з використанням її матеріально-технічної бази, системи обліку й кадрового складу працівників. Колишня служба працевлаштування перебудовувалася з урахуванням становлення ринку праці. Під час створення служби зайнятості враховувався світовий досвід і міжнародні норми. Її обов'язки й права були визначені статтею 19 Закону України "Про зайнятість населення" [11].

Рис. 3.1. Структура служби зайнятості в Україні [11]

Відповідно до Положення про Державну службу зайнятості державна служба зайнятості складається з Державного центру зайнятості Мінпраці, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення, центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення [5].

До складу державної служби зайнятості входять також навчальні заклади професійної підготовки незайнятого населення, інформаційно-обчислювальні центри, територіальні та спеціалізовані бюро зайнятості, центри реабілітації на­селення, підприємства, установи та організації, підпорядковані службі зайнятості.

Діяльність державної служби зайнятості провадиться під керівництвом Мін­праці, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

3.2. Основні завдання державної служби зайнятості

Основними завданнями державної служби зайнятості є:–

розробка та здійснення заходів щодо реалізації державної політики зайнятості, які забезпечують зайнятість працездатного населення та матеріальну допомогу громадянам у разі безробіття;–

систематичне вивчення процесів, що відбуваються на ринку праці, у сфері професійної зайнятості та професійного навчання, і розробка на цій основі необхідних прогнозів для вироблення і вжиття заходів щодо регулювання ринку праці та зайнятості робочої сили;–

раціональне й ефективне використання державного фонду сприяння зайнятості населення;–

контроль за дотриманням законодавства про зайнятість підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності.

Послуги, пов'язані із забезпеченням зайнятості населення, його соціальним захистом від безробіття, надаються державною службою зайнятості безплатно.

Державна служба зайнятості відповідно до покладених на неї завдань [5]:

а) інформує населення про стан ринку праці, наявність вільних робочих місць і вакантних посад на підприємствах, в установах і організаціях держави, про послуги, що надаються службою зайнятості;

б) консультує громадян з питань одержання роботи, в тому числі в інших населених пунктах держави, умов і оплати праці;

в) інформує та консультує власників підприємств, установ і організацій або уповноважені ними органи щодо наявності незайнятої робочої сили на відповідній території, можливості забезпечення нею підприємств, установ і організацій, включаючи проведення переселення громадян і членів їх сімей з інших регіонів держави;

г) веде облік громадян, які звертаються з питань працевлаштування, вільних робочих місць і вакантних посад, створює автоматизовані банки даних про потребу підприємств, установ і організацій у кадрах;

д) здійснює добір і направлення на підприємства, в установи і організації усіх форм власності, працівників потрібних професій (спеціальностей) і кваліфікації, контроль за їх працевлаштуванням; веде первинний облік праце­влаштування громадян, а також громадян, направлених на професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку і оплачувані громадські роботи;

є) сприяє створенню додаткових робочих місць на підприємствах, в установах і організаціях для використання праці громадян, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також на територіях пріоритетного розвитку;

ж) розробляє прогнози щодо структури робочих місць, потреби підприємств, установ і організацій у працівниках за їх професійним складом та визначає на цій основі обсяги і напрями професійної підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки вивільнюваних працівників