КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Фізичні особи – суб’єкти господарювання. Правове оформлення підприємств-монополістівПравове регулювання іноземного інвес-тування в Україні

Вступ

Негативні процеси в економіці є наслідком роздрібного і суперечливого правового регулювання суспільно-економічних процесів, в тому числі господарської діяльності. Подальше безсистемне прийняття дрібних законодавчих актів, в тому числі і паралельного з Цивільним - Господарського кодексу, не зніме існуючих протиріч і дублювання норм різних галузей права, які виникли з прийняттям в останні роки масиву різнопланового нормативного матеріалу з питань підприємницької діяльності. Тому на сьогодні ми ведемо розмову про необхідність виділення з цивільно-правової науки такої юридичної галузі як "Господарське право". Напрацьована в останні десятиріччя концепція господарського права потребує відповідного вивчення з урахуванням нових умов підприємництва. В межах такого вивчення повинно бути визначено співвідношення, питому вага та обсяги цивільно, адміністративного, фінансового та інших галузей права в регулюванні господарської діяльності, а також вирішено ряд питань до цього законотворчого процесу.

Основною метою господарського права є:

· систематизація всього нормативного матеріалу з питань підприємницької діяльності;

· вивчення можливостей інтеграції цього конгломерату норм в існуючи правову систему;

· трансформація останньої відповідно завданням її розвитку;

· створення передумов по виходу країни з економічної кризи та припинення подальшої криміналізації суспільно-економічних відносин.

Основними принципами господарського права є :

1. Застосування комплексності нормативних актів.

Преважна більшість нормативних активів господарського права включає в себе норми двох або більше галузей права. Так наприклад, Закон "Про підприємства в Україні" включає в себе норми господарського, цивільного, адміністративного, фінансового та інших галузей права.

2. Використання для вирішення господарських питань одногалузевих нормативних актів.

До таких відноситься “Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення”, “Положення про поставки товарів народного споживання”.

3. Регулювання діяльності множинності галузей економіки України (промисловість, будівництво, транспорт, торгівля і ін.).

4. Поєднання господарських питань з комерційним правом інших країн та міжнародними договорами. Воно здійснюється шляхом використання права суб'єктів господарської діяльності вибирати право країни з якою укладається міжнародна угода.

1. Фізичні особи – суб’єкти господарювання

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ч.2 ст.50 Цивільного кодексу України від 16.01.2003). Державна реєстрація проводиться у виконкомі міської, районної в місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцем проживання особи (ч.2 ст.58 Господарського кодексу України від 16.01.2003 (далі – ГК). Якщо місце реєстрації (прописки) особи не збігається з місцем фактичного проживання, така особа може підтвердити фактичне місце проживання іншим, ніж паспорт зі штампом про реєстрацію, документом, наприклад, договором оренди квартири (Лист Держпідприємництва „Щодо державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи за фактичним місцем проживання” від 12.04.2002).

Для реєстрації подаються такі документи:

а) реєстраційна карта встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію;

б) копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів;

в) документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію;

г) дві фотокартки;

д) при собі необхідно мати документ, що посвідчує особу.

Органам державної реєстрації забороняється вимагати від суб'єктів підприємницької діяльності додаткові документи.

За наявності всіх документів орган державної реєстрації зобов'язаний протягом не більше п'яти робочих днів з дня їх надходження видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним номером фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів.

Після одержання свідоцтва про державну реєстрацію фізична особа повинна в 5-денний термін звернутися до органу державної податкової служби за своїм місцем проживання для взяття на податковий облік. Після взяття платника податків на облік органи державної податкової служби видають йому довідку про взяття на облік.

Фізична особа – суб’єкт господарювання, що підпадає під визначення платників податку на додану вартість згідно зі статтею 2 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997, зобов’язана зареєструватися як платник такого податку в органі державної податкової служби за її місцем проживання у строк, встановлений п.13 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ від 01.03.2000.

Також фізична особа-підприємець зобов’язана у десятиденний термін з дня отримання свідоцтва про державну реєстрацію як суб’єкта підприємницької діяльності зареєструватися у територіальному органі Пенсійного фонду.

Фізична особа – суб’єкт господарювання має право відкрити рахунок (рахунки) у банку в порядку, передбаченому Інструкцією про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженою Постановою Національного банку від 18.12.1998. Після відкриття банківського рахунку суб’єкт господарювання зобов’язаний протягом 3-х робочих днів з дня відкриття рахунку направити державному податковому органу, в якому він обліковується як платник податків і зборів, встановленої форми повідомлення про це.

У випадку використання найманої праці фізична особа – суб’єкт господарювання зобов’язана зареєструватись в територіальних органах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Фізична особа – суб’єкт господарювання має право отримати дозвіл МВС на виготовлення печаток і штампів у порядку, передбаченому Інструкцією, затвердженої Наказом МВС №17 від 11.01.1999.

Фізичні осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн., мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Особа,