Закон України „Про інвестиційну діяльність” був першим нормативним ак-том, в якому викладено загальні правові, еко-номічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України. В Законі зазначається, що інвестиційна діяльність в Україні, поряд з іншим, здійснюється на ос-нові іноземного інвестування.

Відповідно до Закону України „Про ре-жим іноземного інвестування” для інозем-них інвесторів на території України встановлюється національний режим інвес-тиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавст-вом України та міжнародними договорами України. Для окремих суб’єктів підпри-ємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і тери-торій, може встановлюватися пільговий ре-жим інвестиційної та іншої господарської діяльності. Законами України можуть виз-начатися території, на яких діяльність іно-земних інвесторів та підприємств з інозем-ними інвестиціями обмежується або заборо-няється, виходячи з вимог забезпечення національної безпеки.

В той же час, відповідно до Закону Ук-раїни „Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням май-на та коштів вітчизняного походження” від 17.02.2000 р. Фактично скасовано пільги щодо митного та валютного регулювання та справляння податків підприємствам з іно-земними інвестиціями.

При цьому держава встановила гарантії захисту іноземних інвестицій, зокрема:

1. Гарантії у разі зміни законодавства, які полягають в тому, що, якщо в подальшому спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватися га-рантії захисту іноземних інвестицій, зазна-чені в розділі II цього Закону, то протягом десяти років з дня набрання чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвес-тора застосовуються державні гарантії захи-сту іноземних інвестицій.

2. Гарантії щодо примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб, що означає, що іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за ви-нятком випадків здійснення рятівних за-ходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Зазначена реквізиція мо-же бути проведена на підставі рішень ор-ганів, уповноважених на це Кабінетом Міністрів України.

3. Компенсація і відшкодування збитків іноземним інвесторам, яка полягає в тому, що іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи їх посадовими особами передбачених за-конодавством обов’язків щодо іноземного інвестора або підприємства з іноземними інвестиціями, відповідно до законодавства України.

4. Гарантії в разі припинення інвес-тиційної діяльності. У разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців з дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій у натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного вне-ску (з урахуванням можливого зменшення статутного фонду) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи то-варній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвес-тиційної діяльності, якщо інше не встанов-лено законодавством або міжнародними до-говорами України.

5. Гарантії переказу прибутків, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій, що озна-чає, що іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов’язкових пла-тежів гарантується безперешкодний і негай-ний переказ за кордон їх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержа-них на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій.

Ще одним елементом механізму держав-ного регулювання іноземного інвестування є державна реєстрація іноземних інвестицій, яка здійснюється обласними, Київською та Се-вастопольською міськими державними адміністраціями. Така реєстрація повинна бу-ти здійснена протягом трьох робочих днів після фактичного внесення іноземних інвес-тицій. При цьому незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг і гарантій, передбачених законодавством.

Не зайвим буде відмітити, що, встановив-ши гарантії компенсації і відшкодування збитків іноземним інвесторам, законодавець не зазначив строки їх виплати, джерело, з якого такі виплати повинні здійснюватись, конкретних посадових осіб, які повинні відповідати за компенсацію. Також не виз-начено механізму повернення інвестору його інвестицій в разі припинення інвестиційної діяльності. Отже, гарантії є, а здійснення їх на практиці, на жаль, не відбувається.

Висновки

З вищесказаного можна зробити наступні висновки:

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ч.2 ст.50 Цивільного кодексу України від 16.01.2003). Фізична особа – суб’єкт господарювання, що підпадає під визначення платників податку на додану вартість згідно зі статтею 2 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997, зобов’язана зареєструватися як платник такого податку в органі державної податкової служби за її місцем проживання у строк, встановлений п.13 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ від 01.03.2000.

Фізична особа – суб’єкт господарювання має право відкрити рахунок (рахунки) у банку в порядку, передбаченому Інструкцією про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженою Постановою Національного банку від 18.12.1998. У випадку використання найманої праці фізична особа – суб’єкт господарювання зобов’язана зареєструватись в територіальних органах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Фізична особа – суб’єкт господарювання має право отримати дозвіл МВС на виготовлення печаток і штампів у порядку, передбаченому Інструкцією, затвердженої Наказом МВС №17 від 11.01.1999.

Існують різні види монополій, що можна класифікувати на трьох основних: природна, адміністративна й економічна.

Розрізняють п'ять основних форм