крім виплати одноразової допомоги, яка цим пра-цівникам може бути виплачена за погодженням сторін.
Розміри компенсцій, порядок їх виплати та надання га-рантій зазначеним особам, а також гарантії і компенсації особам у разі переїзду в іншу місцевість у зв'язку з направленням на роботу за розподілом після закінчення навчального закладу, аспірантури, клінічної ординатури або у разі організованого набору, встановлюються законо-давством.
Чинними нормативними актами, зокрема, встановлено, що у разі переведення працівників на іншу роботу або направлення на роботу після закінчення навчальних за-кладів, аспірантури чи клінічної ординатури, якщо це зв'язано з переїздом в іншу місцевість, виплачується одно-разова допомога на самого працівника і на кожного члена сім'ї, що переїздить. Передбачено й ряд інших гарантій. Наприклад, надання житла молодим спеціалістам.
2.4. Гарантії і компенсації щодо службових від-ряджень та в разі направлення для підвищення кваліфі-кації
Відповідно до статей 121 і 122 КЗпП працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця при-значення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлених законодавством.
За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада) і середній заробіток. Останнє також поширюється на осіб, які направ-ляються для підвищення кваліфікації.
Таке питання значною мірою регулюється підзаконними актами. Так, Кабінет Міністрів України 4 березня 1996 р. прийняв постанову № 287 "Про затвердження Положення про умови матеріального забезпечення осіб, направлених за кордон на навчання, стажування, для підвищення квалі-фікації".
Положенням (п. 8) установлено: за працівниками, на-правленими за кордон на навчання, зберігаються місце роботи (посада) або місце навчання та середня заробітна плата (стипендія). Середня заробітна плата (стипендія) розраховується за два останніх календарних місяці до на-правлення за кордон.
2.5. Гарантії для працівників, що на-правляються на обстеження до медичних закладів, та для донорів
Відповідно до статей 123, 169 і 191 КЗпП України за час перебування в медичному закладі на обстеженні за працівниками, зобов'язаними проходити таке обстеження, зберігається середній заробіток за місцем роботи.
Слід мати на увазі, що власник або уповноважений ним орган зобов'язані за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів праців-ників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де с потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового ме-дичного огляду осіб віком до 21 року.
За працівниками-донорами зберігається середній заро-біток за дні обстеження в закладах охорони здоров'я і здачі крові для переливання.
Цим працівникам безпосередньо після кожного дня здачі крові для переливання надається день відпочинку зі збере-женням середнього заробітку. На бажання працівника цей день приєднується до щорічної відпустки.
2.6. Гарантії встановлені для працівників, котрі на виробництві займаються творчою працею, — вина-хідників, раціоналізаторів
Відповідно до ст. 126 КЗпП за працівниками — автора-ми винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій — зберігається середній заробіток при звільненні від основної роботи для участі у впровадженні винаходу, корисної моделі, промислового зразка чи раціоналізаторської пропозиції на тому ж під-приємстві, в установі, організації.
У разі впровадження винаходу, корисної моделі, промис-лового зразка або раціоналізаторської пропозиції на іншому підприємстві, в установі, організації за працівниками збе-рігається посада за місцем постійної роботи, а робота по впровадженню винаходу, корисної моделі, промислового зразка чи раціоналізаторської пропозиції оплачується за погодженням сторін у розмірі не нижче середнього за-робітку за місцем постійної роботи.
26. Чи встановлені законодавством обмеження щодо відрахувань із заробітної плати?
Так, встановлені. І не лише обмеження, але й заборона таких відрахувань з окремих видів виплат. Регулюються ці питання статтями 127, 128 і 129 КЗпП України та іншими актами законодавства.
Відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.
Відрахування із заробітної плати працівників для по-криття їх заборгованості підприємству, установі чи орга-нізації, де вони працюють, можуть провадитись за нака-зом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:
1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення помилково нарахованих сум; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого аван-су, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повер-нення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати помилково нарахованої суми;
2) при звільненні працівника до закінчення робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невід-роблені дні відпустки.
Але відрахування за ці дні не провадяться, якщо пра-цівник звільняється на підставах: призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (не-військову) службу; переведення, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або переходу на виборну посаду; відмови від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством (установою, організа-цією), а також відмови від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці; змін в організації вироб-ництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації або перспрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників; виявлення невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої ква-ліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продов-женню даної роботи; нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, а також при направленні на навчання та у зв'язку з переходом на пенсію;
3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (ст. 136).
При кожній виплаті