Встановлення мiнiмальноого вiку кримiнальноi вiдповiдальностi за просте хулiганство з 16 рокiв, а за злiсне з 14 рокiв е вiрним i науково обгрунтованим. Оскiльки суспiльна небезпечнiсть злiсного i особливо злiсного хулiганства значнав, е цiлком очевидною i зрозумiлою будьякому неповнолiтньому. I неповнолiтнiй з 14 рокiв повинен i може усвiдомлювати цю суспiльну небезпеку, яка мiститься в його дiях.

Суб"ект хулiганства характеризуеться не лише певним вiком. Обов"язковою ознакою, яку повинна мати особа, що притягуеться до кримiнальноi вiдповiдальностi за хулiганство, як i за будь-який iнший злочин, е осуднiсть.

Осуднiсть-це здатнiсть особи при вчиненнi злочину давати звiт своiм дiям i керувати своiми дiями. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. Днепропетровск.: «Пороги» 1992. с.42. Осуднiсть- передумова вини i вiдповiдальностi.

Стаття 12 КК Украiни вказуе, що не пiдлягають кримiнальнiй вiдповiдальностi особа, яка пiд час вчинення суспiльно-небезпечного дiяння була в станi неосудностi, тобто не могла усвiдомлювати своi дii або керувати ними внаслiдок хронiчноi душевноi хвороби, тимчасового розладу душевноi дiяльностi, слабоумства чи iншого хворобливого стану".

Неосуднiсть характеризуеться двома критерiями: медичним (бiологiчним) i психiатричним (юридичним).

Медичний критерiй неосудностi мае на увазi наявнiсть у особи хронiчноi душевноi хвороби, тимчасового розладу душевноi дiяльностi, слабоумства чи iншого хворобливого стану. Психологiчний (юридичний) критерiй неосудностi включае вiдсутнiсть у особи здатностi усвiдомлювати своi дii i керувати ними.

Наявнiсть лише одного медичного критерiю не дае достатнiх пiдстав для визначення особи неосудною. Iх необхiдно розглядати в сукупностi тому, що психiчне захворювання само по собi не свiдчить про неосуднiсть особи, наприклад, при деяких станах коли особа все ж може усвiдомлювати своi дii i керувати ними. Лише наявнiсть двох вище згаданих критерiiв, якi органiчно поеднуються, дае можливicть зробити обгрунтований висновок про неосуднiсть. Антонян Ю.М., Бородин С.В. Преступность и психологические аномалии. М. Наука. 1987. с.113.

Необхiдно також вiдмiтити, що вiдповiдно доо ч.2 ст.12 КК Украiни не пiдлягае покаранню також особа, що вчинила злочин в станi осудностi, але до винесення судом вироку захворiла на душевну хворобу, що позбавляе ii можливостi усвiдомлювати своi дii або керувати ними. До такоi особи за призначенням суду можуть застосовуватись примусовi заходи медичного характеру.

4. СУБ"ЕКТИВНА СТОРОНА ХУЛIГАНСТВА

Суб"ективна сторона - це внутрiшня сторона злочину. Вона характеризуеться тими психiчними, тобто внутрiшнiми процесами, якi вiдбуваються в свiдомостi суб"екта, характеризують його волю i якi проявляються в самому злочинному дiяннi (у вiдношенi до того дiяння яке особою вчинено). Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. Днепропетровск.: «Пороги» 1992. с.46.

Суб"ективна столорона характеризуеться такими ознаками як вина, мотив, i мета вчинення злочину.

Повне i всебiчне встановлення ознак, що характеризують суб"ективну сторону е необхiдною умовою правильноi квалiфiкацii злочину, визначення ступеню суспiльноi небезпеки дiяння i особи, що вчинила це дiяння, а також iндивiдуалiзацiявiдповiдальностi.

Вина - основна i обов"язкова ознака субективноi сторони будь-якого злочину. Стаття 3 КК Украiни прямо встановлюе, що кримiнальнiй вiдповiдальностi покаранню пiдлягае тiльки особа, що е винною у вчиненнi злочину, тобто така, що умисно або з необережностi вчинила передбачене кримiнальним законом суспiльно-небезпечне дiяння.

В кримiнальному законi вiдсутне загальне визначення поняття вини. Таке поняття вироблене наукою кримiнального права. Вина психiчне ставлення осудноi особи до вчиненого нею суспiльно-небезпечного дiяння i його наслiдкiв, виражене у формi умислу чи необережностi. Уголовное право УССР. Общая часть. с.116.

Вiдповiдно до ст.3 КК Украiни, вина особи у вчиненнi злочину може проявитися у двох формах: умислу i необережностi. Кожна з цих форм подiляеться на два види: прямий умисел i непрямий; злочинна самовпевненiсть i злочинна недбалiсть.

Хулiганство вiдноситься до таких злочинiв, якi вчиняються лише умисно. Частина ст.206 КК Украiни прямо вказуе на те, що хулiганство це умиснi дii.А тому необережна форма вини при хулiганствi виключена. Якщо порушник вчиняючи тi чи iншi суспiльно-небезпечнi дiяння, не передбачав, не мiг i не повинен передбачати, що вони призведуть до порушення громадського порядку, то вiн не може нести вiдповiдальностi за хулiганство. Наклович М.Л. Кримінільно-правова боротьба з хуліганством. Л.:Вища школа. 1974.с.46.

В юридичнiй лiтературi не мае единоi думки з питання, якi власне види умисноi вини можливi при хулiганствi. В певнiй мiрi це пояснюеться вiдсутнiстю вказiвки на точну форму умислу в ст.206 КК Украiни.

Однi вченi дотримуються думки, що хулiганство може бути скоено лише з прямим умислом, тобто особа, що вчиняе хулiганськi дii, усвiдомлюе iх небезпечний характер, передбачае, що в результатi його дiяння наступають шкiдливi наслiдки i все ж таки бажае вчинити цi дiяння. Цiеi точки зору дотримуються I.Н.Даньшин. Даньшин И.Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка. М.: Юр.лит. 1973. с.156. П.I.Грiшаев, Б.В.Здравомислов, Советское уголовное право. Особенная часть. М.: Юр.лит.1988. с.497. С.С.Яценко Яценко С.С. Ответственность за преступления против общественного порядка. К.:Вища школа. 1976. с.72. та iншi.

Iншi вченi вважають, що хулiганство може бути вчинене як з прямим так i з непрямим умислом. Винний усвiдомлюе суспiльно-небезпечний характер своiх дiй передбачае, що цими дiями вiн грубо порушуе громадський порядок i не прявляе явну неповагу до суспiльства, хоча не бажае, але свiдомо допускае настання таких наслiдкiв. Такоi думки