Яценко С.С. Ответственность за преступления против общественного порядка. К.:Вища школа. 1976. с.86.

Калмыков В.Т. Хулиганство и меры борьбы с ним. Минск. Беларусь. 1979. с.41.

Вийнятковий цинiзм може полягати у публiчному скоеннi розпуст---них дiй, непристойних жестах чи рухах тiла, в демонстративному за---доволеннi природнiх потреб чи появi оголеним на вулицях, в скверах, парках чи iнших громадських мiсцях, в опоганеннi портретiв, пам"ятникiв i т.п. Але для наявностi складу хулiганства за ознакою вийняткового цинiзму необхiдно, щоб вище-перерахованими дiями був грубо порушений громадський порядок. В iншому випадку злiсне хулiганство за оознакою вийняткового цинiзму виключаеться.

Так, вироком Ленiнського районного суду м.Чернiвцiв I. засуджено за ч.2 ст.206 та ст.17,ч.3 ст.177 КК Украiни за те, що, перебуваючи в своiй квартирi в станi алкогольного сп"янiння, вiн з хулiганських спонукань показував своiй неповнолiтнiй дочцi I.I., квартирантцi О. та ii малолiтнiй доньцi сплячу голу коханку, сам демонстративно ходив голим по квартирi, в присутностi дочки, а через три тижнi, знову ж таки у станi сп"янiння вчинив в своiй квартирi замах на згвалтування тiеi ж дочки. Касацiйною iнстанцiею вирок залишено без змiн.

Заступник прокурора Украiни порушив у протестi питання про скасування судових рiшень у частинi засудження I. за ч.2 ст.206 КК Украiни за вiдсутнiстю в цого дiях складу злочину.

Як видно з матерiалiв справи, I. дiйсно привiв до квартири свою коханку Ф. i перебував з нею в спальнi, проте спецiально ii голу не демонстрував. Дверi в спальню вiдчинила п"ятирiчна дочка квартирантки I., побачивши незнайому жiнку, покликала матiр та дочку хазяiна. За словами I.I., батько сказав iм, щоб не вiдчиняли дверi, оскiльки там гола Ф., i поплескав останню по спинi. I.I. також показала, що ii зустрiч пiзно у вечерi у коридорi з голим батьком була випадковою.

У зв"язку з викладеним не можна вважати, що зазначенi дii I. мали хулiганський характер i порушували громадський порядок. Його поведiнка в даному випадку була аморальною, проте злочинною ii визнати не можна. Тому судова колегiя Верховного Суду Украiни скасувала в цiй частинi судового рiшення щодо I., а справу закрила через вiдсутнiсть в його дiях складу злочину, передбаченого ч.2 ст.206 КК Украiни. У частинi засудження I. за ст.17, ч.3 ст.177 КК Украiни рiшення залишено без змiн. Практика суддів України в кримінальних справах. №4. 1993.с.191.

2. Хулiганство, що вiдзначаеться особливою зухвалiстю.

Закон не розкривае змiсту особливоi зухвалостi. Як i вийнятковий цинiзм, особлива зухвалiсть е поняттям оцiночним. Правильний висновок про наявнiсть або вiдсутнiсть особливоi зухвалостi хулiганства вимагае детального аналiзу всiх обставин справи в кожному конкретному випадку.

Зухвалiсть в загальноприйнятому значеннi - це недоречна смiливiсть i буйнiсть, образлива грубiсть. Советское уголовное право. Особенная часть. М.: Юр.лит.1988. с.498. Але квалiфiкуючою ознакою злiсного хулiганства е не просто зухвалiсть, а особлива зухвалiсть. В усiх випадках вона проявляеться в дiях, що вiдзначаються особливою зухвалiстю, грубiстю. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. К.1994.с.622.

Постанова Пленуму Верховного Суду Украiни вiд 28 червня 1991 року N 3 "Про судову практику в справах про хулiганство" у п.8 зазначае, що "злiсним хулiганством за ознакою особливоi зухвалостi може бути визнане таке злочинне порушення громадського порядку, яке виражало явну неповагу до суспiльства, супроводжувалось, наприклад, насильством з заподiянням тiлесних ушкоджень або знущанням над особою, яка тривалий час i вперто не припинялось, або булоо пов"язане iз знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальноi дiяльностi установи, пiдприемства чи громадського транспорту та iнше. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах. Бюллетень законодавства і юридичної практики України. №1 1995р. с.170-171.

Судова практика злiсним хулiганством за ознакою особливоi зух---валостi визнае хулiганство, вчинене у присутностi великоi кiлькостi людей, пов"язане iз приниженням нацiональноi гiдностi, насиллям i знищенням майна, з демонстрацiею вогнепальноi зброi, безцiльною стрiляниною у повiтря, вбивством у громадських мiсцях тварин. Советское уголовное право. Особенная часть. М.: Юр.лит.1988. с.498.

При вирiшеннi питання про наявнiсть чи вiдсутнiсть особливоi зухвалостi в хулiганських дiях винних, що виразилось в насиллi над потерпiлим, в юридичнiй лiтературi iснують такi думки. Наприклад, С.С.Яценко вважае, що нанесення тiлесних ушкоджень, що не потягнули розладу здоров"я, не може розглядатись як злiсне хулiганство.

Такоi ж думки дотримуються С.К.Кидиралiева та Н.Т.Куц, вважаючи, що дii винного належить квалiфiкувати за ч.1 ст.206 КК. Яценко С.С. Ответственность за преступления против общественного порядка. К.:Вища школа. 1976. с.88.

Кыдыралиева С.К. Хулиганство. Уголовно-правовые и криминологические вопросы. Фрунзе. Изд-во. Илим.1981.с.65-66.

Куц Н.Т. Преступления против общественного порядка и общественной безопасности. К.: КВШ МВД СССР. 1974.с.20.

Iншоi точки зору притримуються П.С.Матишевський та М.Л.Наклович. Воони стверджують, що не можна визначити хулiганство особливо зухвалим залежно вiд наслiдкiв. Особлива зухвалiсть хулiганства е результатом, насамперед, способу насильства, що являе собою небезпеку. Такий спосiб насильства е очевидним для потерпiлого чи оточуючих i може злякати, тероризувати iх. Тому, правильним буде визнати злiсне хулiганство, яке виразилось