Юридична консультація — це некомерційна організація, створена у формі устано-ви. Порядок її створення, реорганізації, пе-ретворення, ліквідації та діяльності встано-влено нормами Цивільного кодексу РФ, федерального закону «Про некомерційні організації» та цього Закону. Юридична консультація засновується адвокатською палатою за поданням органу державної вла-ди відповідного суб'єкта РФ, якщо на тери-торії одного судового району на одного фе-дерального суддю припадає менше двох ад-вокатів від загальної кількості адвокатів усіх адвокатських утворень, розташованих на території цього району.

Збори (конференція) адвокатів щорічно встановлює розмір винагороди, яка сплачу-ється палатою адвокату, направленому пра-цювати в юридичній консультації, а також кошторис видатків на утримання консуль-тації.

Цілями створення адвокатської палати є (п. 4 ст. 29 Закону): забезпечення надання кваліфікованої юридичної допомоги та її доступності для населення певного суб'єкта РФ; організація безоплатного надання юридичної допомоги; представництво та захист інтересів адвокатів у органах держав-ної влади, місцевого самоврядування, гро-мадських та інших організаціях; здійснення контролю за професійною підготовкою осіб, які допускаються до адвокатської дія-льності, та за дотриманням адвокатами Ко-дексу професійної етики адвоката.

Законом встановлено наступні норми представництва в комісії (п. 2 ст. 33 Зако-ну): сім осіб від адвокатської палати, при цьому адвокат — член комісії повинен мати стаж адвокатської діяльності не менше 5 ро-ків; дві особи від територіального органу юстиції; дві особи від законодавчого органу державної влади суб'єкта РФ, але ці особи не можуть бути депутатами, державними або муніципальними службовцями; одна особа (суддя) від верховного суду респуб-ліки, краєвого, обласного суду, суду міста федерального значення, суду автономної області та округу; одна особа (суддя) від ар-бітражного суду суб'єкта РФ. Очолює ко-місію президент палати. Комісія є правомо-чною приймати рішення, якщо її склад сформовано на дві третини від кількості, встановленої Законом.

Засідання комісії скликаються її головою не рідше чотирьох разів на рік та є правомо-чними за умови присутності на них не мен-ше двох третин членів комісії.

Рішення комісії з питань проведення ква-ліфікаційних іспитів приймаються простою більшістю голосів учасників відповідного засідання шляхом голосування іменними бюлетенями, які разом з текстами письмових відповідей на запитання приєднуються до протоколу засідання та зберігаються ра-зом з документацією палати як бланки су-ворої звітності протягом трьох років.

За результатами розгляду скарг комісія дає висновки про наявність або відсутність у діях (бездіяльності) адвоката ознак пору-шення норм Кодексу професійної етики ад-воката, а також про невиконання чи нена-лежне виконання адвокатом своїх обов'яз-ків. Висновки з вказаних питань комісія приймає простою більшістю голосів своїх членів.

4.2. Адвокатура Республіки Білорусь

Адвокатська діяльність в Республіці Біло-русь регулюється нормами Конституції, Зако-ну «Про адвокатуру» від 15 червня 1993 р. із змінами та доповненнями, внесеними Зако-ном № 176-3 від 10 липня 1998 р. (далі — За-кон), та прийнятими відповідно до вказаного Закону іншими нормативними актами.

Аналіз-ст. 1 та ст. 2 Закону дозволяє зробити висновок, що адвокатура — це незалежний правовий інститут, покликаний надавати ква-ліфіковану професійну правову допомогу фізичним та юридичним особам для захисту їх прав, свобод та законних інтересів.

Держава гарантує надання юридичної допо-моги усім, хто її потребує, без будь-яких обме-жень (п. 1 ст. 4 Закону).

Адвокатура також сприяє роз'ясненню за-конодавства та правовому вихованню грома-дян.

За Законом (ст. 7) адвокатом може бути осо-ба, яка має вищу юридичну освіту, стаж робо-ти за фахом не менше трьох років, склала ква-ліфікаційний іспит та отримала ліцензію на право займатись адвокатською діяльністю. Якщо особа не має трирічного стажу роботи в якості юриста, вона може бути допущена до кваліфікаційного іспиту, якщо пройшла ста-жування в адвокатурі від шести місяців до од-ного року. До стажування допускаються осо-би, які закінчили вищі навчальні заклади за спеціальністю «правознавство», стажування закінчується складанням кваліфікаційного іс-питу. Незадовільне його складання є підста-вою для продовження строку стажування до одного року. Повторне незадовільне складан-ня кваліфікаційного іспиту тягне відрахування стажера з адвокатури через професійну невідповідність. Особа, яка набула статусу ад-воката, крім надання правової допомоги, мо-же займатись науковою та педагогічною дія-льністю. Адвокатом не може бути особа (ст. 10 Закону):—

визнана недієздатною або обмежено дієздатною;—

яка скоїла навмисний злочин;—

стосовно якої прийнято рішення про ану-лювання ліцензії, звільнена з правоохоронних органів та інших органів у зв'язку з компроме-туючими обставинами, протягом п'яти років з дня прийняття відповідних рішень.

Рішення про допуск особи до кваліфікацій-ного іспиту та сам іспит приймає Кваліфіка-ційна комісія з питань адвокатської діяльності (далі — Кваліфікаційна комісія), утворена Міністерством юстиції Республіки Білорусь.

Особи, які набули статусу адвоката, можуть надавати клієнтам наступні види послуг (ст. 5 Закону):—

складати заяви, скарги, інші документи правового характеру;—

надавати консультації та роз'яснення з юридичних питань, письмові або усні довідки з законодавства;—

здійснювати представництво у судах, ін-ших органах та організаціях у цивільних спра-вах, справах про адміністративні правопору-шення;—

брати участь у попередньому слідстві та судовому розгляді у кримінальних справах в якості захисників, представників потерпілих, цивільних позивачів та відповідачів.

Діючи як представник або захисник, адво-кат має право (ст. 17 Закону):—

представляти в усіх судах, державних, приватних, громадських організаціях та об'єд-наннях, до компетенції яких входить ви-рішення правових питань, законні інтереси фізичних та юридичних осіб, що звернулись по допомогу;—

самостійно збирати, закріплювати та пре-дставляти відомості, які стосуються обставин справи;—

в державних, приватних, громадських та інших органах, які зобов'язані у встановлено-му порядку видавати довідки, характеристи-ки, інші документи, необхідні для