Атестаційна палата розглядає заяви з доданими до неї документами осіб. Які виявили бажання займатися адвокатською діяльністю, приймає кваліфікаційну іспити, ухвалює рішення про видачу або про відмову у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Особа, яка має бажання займатися адвокатською діяльністю, подає до атестаційної палати заяви, нотаріально засвідчену копію диплома про вищу освіту юридичну, документ, що підтверджує стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років. Подані документи розглядаються палатою протягом одного місяця від дня надходження.

Кваліфікаційні іспити включають відповіді на усні запитання з різних галузей права, вирішення практичних завдань співбесіди. Програми цих іспитів розробляються і затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури.

Особа, яка не склала кваліфікаційні іспити, має право складати їх повторно через рік.

Рішення щодо видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або про відмову у його видачі приймається відкритим голосуванням більшістю голосів від загальної кількості членів палати.

Відмова у видачі свідоцтва може бути в місячний строк оскаржень до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури.

2.3. Професійні права і обов’язки адвоката.

До професійних прав адвоката Закон “Про адвокатуру” відносить:

представництво, захист прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб за їх дорученням в усіх органах, установах;

збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення.

Адвокату подано право збирати докази для передачі їх

Перелік прав адвоката при збиранні доказів не є вичерпним. Зокрема він може:

запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств; а від громадян – за їх згодою;

ознайомлюватися на підприємствах з необхідними для виконання доручення документами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом;

отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань.

Адвокат може застосовувати згідно з чинним законодавством науково технічні засоби:

відеомагнітофони;

диктофони;

засоби множення;

інші засоби при вивченні матеріалів справи, збиранні доказів, при допитах; в судових засіданнях, при відтворенні обстановки і обставин події.

Адвокат має право викладати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги, бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданні колегіальних органів і давати пояснення за суттю клопотань і скарг, а також виконувати інші дії, передбачені законодавством (ст. 6 Закону “Про адвокатуру”).

Закон надає адвокату право мати помічника. Помічником може бути особа, яка має вищу юридичну освіту.

Умови роботи помічника визначаються контрактом між ним і адвокатом з додержання законодавства про працю.

Помічник користується рівними з адвокатом соціальними правами. Щодо оплати праці, то вона визначається угодою між ним та адвокатом. Але закон наголошує, що заробітна плата помічника не може бути нижчою від встановленого державою мінімального розміру.

Згідно з Законом адвокати користуються правом на відпустку та на усі види допомоги по державному соціальному страхуванню.

Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином і адвокатським об’єднання або адвокатом. Коли договір розривається достроково, оплата праці провадиться за фактично виконану роботу.

При здійсненні своїх професійних обов’язків адвокат зобов’язаний діяти відповідно до вимог закону, використовувати лише передбачені ним засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб, що не суперечать закону.

Адвокат не вправі прийняти доручення про надання юридичної допомоги, якщо він надавав чи надає таку допомогу у цій або іншій пов’язаній з нею справі, особам з протилежними інтересами, що може зашкодити особі, яка звернулась по юридичну допомогу.

Адвокат також не вправі виступати як такий, якщо він, працюючи раніше дізнавачем, слідчим, прокурором, суддею, секретарем судового засідання, експертом, перекладачем, чи бути громадським обвинуваченим, спеціалістом, представником особи у судовому розгляді цієї чи іншої пов’язаної з нею справи щодо особи, що звернулася за захистом.

Не може прийняти доручення на ведення справи від особи, яка є його родичем.

Адвокат зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю, предметом і змістом якої є обставини, котрі вимусили громадянина або юридичну особу звернутися до адвоката, а також зміст консультацій, порад, і інших відомостей, одержаних адвокатом під час здійснення професійних обов’язків.

Питання про адвокатську таємницю є важливим і принциповим, Воно не може розглядатися у відриві від соціально-економічних, політичних, духовних форм сучасного життя суспільства.

В ст. 14 Основних положень про роль адвокатів зазначено, що адвокат, надаючи допомогу клієнтам при здійсненні правосуддя, повинне додержуватись прав людини і основних свобод, визначених національним і міжнародним правом, діяти вільно і наполегливо відповідно до закону й визнаних професійних стандартів та етичних норм.

Закон України “Про адвокатуру” передбачає дотримання правил адвокатської етики як одного з основних обов’язків адвоката, які він бере на себе, складаючи Присягу адвоката.

Адвокат не має права роботи запити з метою отримання матеріалів щодо протилежної сторони, якщо вони за своїм змістом ганьблять цю особу.

Отже, адвокатська таємниця формується як морально-етична і правова категорія. Правовий аспект стає домінуючим, оскільки в сучасних умовах змінюється і правовий статус громадянина.

2.4. Дисциплінарна відповідальність адвоката

Підставами для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є порушення вимог Закону України “Про адвокатуру” інших актів, що регулюють діяльність адвокатури, Присяги адвоката України. При застосування. Дисциплінарних стягнень до адвоката потрібно виходити із загальних засад юридичної відповідальності, зокрема заходи дисциплінарної відповідальності можуть застосовуватися лише за винні порушення, враховуючи при цьому характер проступку та його наслідки, серйозність порушення, особу адвоката,