Реферат
з дисципліни „Правознавство”
на тему:
”Юридична відповідальність підприємств у сфері фінансової діяльності підприємств”
Зміст
Вступ.......................................................................................................................3
1. Поняття і види юридичної відповідальності..................................................4
2. Адміністративна відповідальність...................................................................6
3. Кримінальна відповідальність..........................................................................7
Висновок.................................................................................................................8
Список використаної літератури.........................................................................9
Вступ
За останні роки в Україні відбулись і відбуваються глибокі економічні зміни, зумовлені процесами розбудови ринкової економіки. За час, що минув від початку радикального реформування адмістративно-командної економіки, значною мірою трансформувалися умови функціонування всіх складових ланок економіки, в тому числі й насамперед – сфера фінансових відносин у суспільстві. Це пов’язано з появою значної кількості підприємств, заснованих на недержавних формах власності, докорінною зміною системи ціноутворення, бюджетної системи, а також систем оподаткування, кредитування і розрахунків, певним розвитком ринкової інфраструктури у сфері фінансово-кредитних відносин (створення комерційних банків, фондових бірж, страхових компаній, інвестиційних фондів, інших фінансових іституцій), запровадженням на підприємствах усіх форм власності податкового обліку (паралельно з бухгалтерським обліком). Попри всі труднощі й суперечності перехідного періоду, міцніє і набуває цілісності та адекватності стосовно нових економічних реалій правова база фінансово-кредитних відносин у суспільстві.
Ці умови вимагають від суб’єктів підприємництва, фахівців, які працюють на підприємствах і забезпечують їхню фінансову діяльність, а також в установах фінансово-кредитної системи, глибокого опанування науки про фінанси й водночас підвищення своєї компетентності у нормативних актах, що регулюють практику фінансових відносин. Саме це і створює підгрунтя для кваліфікованої оцінки фінансового стану підприємства, фінансової ситуації в господарстві країни в цілому, прийняття ефективних управлінських рішень, без чого шанси на успіх у конкурентній ринковій боротьбі значно зменшуються. Отже, зростання інтересу до фінансових дисциплін, так само як і фінансово-правових, - об’єктивне явище; тому вивчення їх буде необхідним у всіх ланках системи освіти і перепідготовки кадрів.
1. Поняття і види юридичної відповідальності
Юридична відповідальність є одним із видів соціальної відповідальності. Так її розглядають усі галузі юридичної науки.
Ефективність фінансової діяльності підприємства, як і всієї системи фінансово-кредитного механізму, залежить від ступеня її правової врегульованості та охорони передумов значущої для неї діяльності суб’єктів. При цьому соціальна роль права полягає у збереженні й забезпеченні нормального функціонування фінансово-крадитної системи. Регулювання фінансових відносин здійснюється юридичними нормами, які являють собою загальнообов’язкові правила поведінки, що визначають права й обов’язки осіб у цих відносинах і забезпечуються примусовою силою державної влади. Юридична норма ставить у певні рамки соціально забезпечену можливість поступати відповідно до своїх можливостей та інтересів.
Міра обмеження свободи задана передусім тим, що однаково вільні всі інші суб’єкти. Необхідність зважати на взаємну поведінку стає загальною справою, тому до контролю за дотриманням відповідних правил закликає держава.
За характером дії функціонуючі в суспільстві юридичні норми поділяються на регулятивні, охоронні й дефінітивні.
Регулятивні норми безпосередньо нормують поведінку суб’єктів суспільних відносин, опосередковуючи належні їм суб’єктивні права та обов’язки. Регулятивні норми своєю чергою поділяються на заборонні (їх диспозиція містить заборону, що зобов’язує утримуватись від певного роду дій), правомочні (їх диспозиція містить дозвіл, тобто право на вчинення тих чи інших дій) і зобов’язальні (їх диспозиція містить приписи, що є своєрідним поєднанням заборони й дозволу: суб’єкт не тільки має право здійснювати рекомендоване, а й зобов’язаний це робити; йому заборонено утримуватись від того, на що він уповноважений).
Охороннні норми регулюють відносини юридичної відповідальності, які виникають внаслідок порушення регулятивних норм.
Дефінітивні норми правил поведінки не встановлюють, а дають визначення понять, категорій, явищ, що мають юридичне значення.
Наведена класифікація є відносно умовною, однак вона відображає особливості структури права, дає змогу кращу зрозуміти цей соціальний інститут як складне суспільне утворення, як систему.
На поведінку людей юридична норма впливає або забороняючи, або дозволяючи, або одночасно і дозволяючи, і забороняючи, тобто рекомендаційно.
Норма права, що містить заборону, обмежується здебільшого вказівкою в диспозиції на те, чого не можна робити або не можна не робити. Але іноді заборона стає лише зворотним боком позитивного правила поведінки. Забороняючи один шлях задоволення потреби, право саме цим спонукає суб’єкта шукати інші шляхи й активно діяти в дозволених напрямах.
2. Адміністративна відповідальність
Адмістративна відповідальність як вид юридичної відповідальності полягає у застосуванні до осіб, які вчинили адмістративні правопорушення (проступки), адмістративних стягнень, що тягнуть для цих осіб обтяжливі наслідки майнового чи іншого характеру й накладаються уповноваженими на те органами або посадовими особами на підставах і в порядку, встановлених нормами адмістративного права.
Основним нормативним актом, що регулює адмістративну відповідальність, є Кодекс України про адмістративні правопорушення. Він закріплює поняття адмістративного правопорушення, види адмістративних стягнень, загальні правила та порядок їх застосування, систему складу адмістративних проступків. Паралельно з цим Кодексом діють норми, з різних причин не включені до нього, що також встановлюють адмістративну відповідальність, але містяться в законодавчих міжгалузевих актах (наприклад у Законах „Про державну податкову службу в Україні”, „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”).
Адмістративний проступок – це насамперед діяння, поведінка, вчинок людини, дія чи бездіяльність, це акт зовнішнього вираження ставлення особи до реальної дійсності, інших людей, держави, суспільства. Таке діяння визнається адмістративним проступком за наявності певних ознак, до яких належать суспільна шкідливість, протиправність, винуватість та адмістративна караність.
Мірою адмістративної відповідальності є адмістративне стягнення, яке тягне за собою певні несприятливі для порушника наслідки, застосовується з метою його виховання та попередження вчинення нових правопорушень. У ст. 24 КпАП названо сім видів адмістративних стягнень: попередження, штраф, оплатне виручення предмета, конфіскація предмета або грошей, позбавлення спеціального права, виправні роботи та адмістративний арешт.
Чинний КпАП