передбачає і ряд адмістративних проступків, які вчиняються в сфері фінансової діяльності.
3. Кримінальна відповідальність
Кримінальна відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності, яка встановлюється державою в кримінальному праві і настає за протиправні діяння людини, які були нею вчинені умисно або з необережності.
Характерними ознаками кримінальної відповідальності є її зв’язок лише зі спеціальним видом правопорушення – злочином та обов’язок особи відповідати перед державою за вчинення цього злочину лише відповідно до закону і лише за вироком суду.
Підставою для кримінальної відповідальності є наявність передбачених кримінальним правом об’єктивних (об’єкт, предмет, діяння, наслідки та причинний зв’язок) і суб’єктивних (суб’єкт, вина, мотив і мета) ознак, які характеризують певне суспільно небезпечне діяння як злочин. Сукупність таких ознак має назву склад злочину, який визначається диспозицією певної статті Особливої частини та положеннями Загальної частини Кримінального кодексу України.
Порушення законодавства у сфері фінансової діяльності підприємств визначаються злочинами і тягнуть за собою кримінальну відповідальність лише за умови, що вони є суспільно небезпечними, тобто спричиняють або містять у собі реальну загрозу спричинення шкоди суспільним відносинам, які охороняються кримінальним законом.
Кримінальна відповідальність за суспільно небезпечні правопорушення у сфері фінансової діяльності підприємств може наставати за вчинення:
- злочинів у сфері гоподарської діяльності: ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків, ухилення від сплати податків та ін.;
- службових злочинів, зокрема зловживання владою та службовим становищем, службове підроблення, службова недбалість, перевищення влади або службових повноважень;
- злочинів проти власності – привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Висновок
Отже, фінанси – це ситема певних економічних відносин, за допомогою яких у грошовій формі шляхом формування й використання спеціальних (централізованих і децентралізованих) цільових фондів у суспільстві здійснюються процеси розподілу національного багатства, сукупного суспільного продукту і національного доходу з метою досягнення завдань соціально-економічного розвитку, що стоять перед суспільством.
Використання фінансів дає змогу підприємствам виробничої сфери забезпечувати вирішення виробничих і соціально-економічних проблем свого функціонування. При цьому сфера фінансових відносин підприємств включає в себе відносини:
- між підприємством і його засновниками з приводу формування статутного капіталу;
- між підприємством і державою у межах законодавства про оподаткування, соціальне страхування, формування загальнодержавних цільових грошових фондів;
- між підприємством і банками з приводу одержання й повернення кредитів;
- між підприємством та його постачальниками й покупцями з приводу виконання господарських договорів і зобов’язань;
- усередині підприємства;
- між підприємством у цілому та його підрозділами;
- між підприємством і його працівниками.
У сфері фінансової діяльності підприємств часто існують порушення законодавства, тому підприємства несуть юридичну відповідальність, що є одним із видів соціальної відповідальності. Є також два види юридичної відповідальності підприємств у сфері їх фінансової відповідальності:
- адмістративна відповідальність;
- кримінальна відповідальність.
Список використаної літератури
1. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 2003. – 348 с.
2. Декрет Кабінету Міністрів україни від 19 лютого 1993 р. „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.
3. Онисько С.М., Марич П.М. Фінанси підприємств. Підручник для студентів вищих навчальних закладів освіти. – Львів: „Магнолія Плюс”, 2004.
4. Савлук М.І. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2002. – 392 с.
5. Слав’юк Р.А. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – К.:ЦУЛ, 2004.
6. Старцева О.В. Підприємницьке право: Підручник. – К.: Істина, 2005. – 600с.