РЕФЕРАТ

на тему:

“Конфлікти в юридичній практиці”

ПЛАН

Вступ

1. Поняття конфлікту та загальні характеристики його проявів

2. Характеристика причин виникнення та основних стадій конфлікту

3. Шляхи вирішення конфліктів та їх попередження

4. Використана література

Вступ

Наявність конфліктних ситуацій — одна з невід'ємних ха-рактеристик службової діяльності юридичного працівника. Він може стати безпосереднім учасником кон-флікту, долаючи опір правопорушників, або ж включитись у конфлікт між громадянами з метою його вирішення, попере-дження злочину тощо. Нарешті, конфлікт може виникнути в колективі співробітників (між керівником і підлеглим, між працівниками різних служб). Проблема конфлікту надзвичай-но складна і багатоаспектна, тому ми розглянемо лише спе-цифіку та особливості міжособистістних конфліктів, суб'єк-том яких стає співробітник правоохоронних органів при ви-конанні своїх службових обов'язків.

1. Поняття конфлікту та загальні характеристики його проявів

У найбільш загальному вигляді конфлікт можна визначи-ти як загострення суперечностей, що виникають у ре-зультаті відмінності у поглядах, інтересах, прагненнях людей і сприймаються та оцінюються його учасника-ми як несумісні з їх власними. Це супроводжується спро-бами примусового нав'язування власної позиції і призводить до психологічної напруженості та протиборства.

Основними складовими конфлікту є: учасники кон-флікту; причини його виникнення; сприйняття конфліктуючими один одного в ситуації, що виникла (насправді чи уяв-но); спрямованість і емоційна виразність дій конфліктуючих.

У кожному конфлікті можна виділити його окремі компо-ненти (сторони) — пізнавальний, емоційний, вольовий. Піз-навальний компонент полягає в протиріччі сприймання тих чи інших подій, явищ, фактів його учасниками в існуючій ситуації, викривленні уявлень про індивідуальні особливості один одного та займану позицію, справжні причини напру-женості, можливі варіанти вирішення проблеми. Конфлікт може також спричинитися акцентуванням уваги не на ціліс-ному тлі події, а на окремих її фрагментах (частинах, дета-лях); загостренням пам'яті на негативних обставинах, пов'яза-них з контактами конфліктуючих у минулому; низьку кри-тичність мислення, нездатність зрозуміти позицію іншого чи визнати правильність відмінної від своєї точки зору, тенден-ційність та упередженість оцінок.

Емоційний компонент конфлікту виявляється як взаєм-на антипатія чи особлива небезсторонність один до одного, взаємна подразливість та збудливість, агресивність та злобли-вість, неприйнятність емоційного стану іншої людини, емо-ційна тупість чи, навпаки, підвищена ранимість, а також як зневажливість, погорда, презирство, що підкреслено демонст-рується у спілкуванні.

Вольовий компонент конфлікту виражається через взаємну демонстрацію (звичайно — словесну) суперечності позицій, непоступливість, негативізм, небажання зрозуміти один одного і розібратися в ситуації, що склалася, затяте на-в'язування своєї точки зору.

Зазначені компоненти конфлікту взаємодоповнюють один одного, щоразу вивляючись по-різному.

Необхідно розрізняти причину і привід виникнення конфлікту, причому вони можуть бути як справді суттєвими, так і незначними й оцінюватись кожною із сторін по-різно-му. Причини не завжди «лежать на поверхні», вони інколи знаходяться в минулому і тому приховані, незрозумілі одній із конфліктуючих сторін.

Конфлікт може виникнути непередбачене (випадково, си-туативно) чи викликатися спеціально (провокуватися), заго-стрюватися при виникненні сприятливої ситуації. Є ще один варіант виникнення конфлікту, який полягає в поступовому накопиченні у стосунках різних, поки що незначних суперечностей, виникненні ворожнечі та її загостренні, «розпалюван-ні» родичами, близькими — аж до цілковитої неможливості нормального співіснування.

Основними ознаками конфлікту як психологічного фе-номену є:

1) наявність протиріччя (реального чи уявного, вигаданого), що оцінюється як непереборне і набуває відкритої, демон-стративної форми. Таке протиріччя може виникнути влас-не як функція ситуації, так і бути результатом «зусиль» учас-ників, їхніх вчинків, поведінки, ставлення один до одного;

2) зміна характеру спілкування в напрямі конфронтації, негатив-ної спрямованості мінімум однієї, а частіше — обох сторін. Відчуваючи взаємну неприязнь і небажання спілкуватись, учасники конфлікту вимушені це робити (через наявність відносин службової залежності чи підпорядкованості, для «збереження» сім'ї тощо), що стимулює ескалацію конфлікту;

5) активність сторін, прагнення до перемоги будь-що, посту-пове розширення арсеналу використовуваних засобів — осуд, залякування-шантаж, погрози, фізичний вплив та ін.;

4) підвищений емоційний фон, загострення негативних емо-цій аж до їх повної безконтрольності.

Види конфліктів різноманітні і можуть бути класифіковані таким чином:—

за числам учасників — внутріособистісний, міжособистіс-ний, міжгруповий:—

за формою прояву — видимий (неприхований), потайний;—

за тривалістю — короткочасний, тривалий;—

за характером виникнення — випадковий (ситуативний), намірений (спровокований);—

за результатами — конструктивний (продуктивний), руйнівний (деструктивний);—

за сферою виникнення — службовий (предметно-діловий), неслужбовий:—

за посадовим статусам учасників — «горизонтальний», «вертикальний».

Усі вищезазначені характеристики конфлікту універсальні за своєю природою, тобто поширюються як на законослухняну, так і на злочинну поведінку, притаманні злочинному середовищу. Наприклад, найбільш характерними проявами конфліктних ситуацій в організованих злочинних групах є: 1) прагнення ок-ремих учасників до самоствердження, поновлення раніш займа-ної статусної позиції (лідерства) всупереч груповій думці;

2) ущемлення гідності окремих учасників; 3) переважання влас-них інтересів над груповими (частіше — лідером) при розподілі здобичі; 4) спонукання до захисту від уявного чи реального зазіхання на права учасників; 5) спроби лідера позбутися не-бажаних, «несимпатичних» йому особисто спільників; 6) бру-тальне підкорення лідером своїй волі окремих учасників;

7) прагнення помсти кривдникам у своїй же групі; 8) підозра у співробітництві з міліцією окремих учасників групи; 9) воро-жість одних учасників до інших у зв'язку з 'їхніми фізичними ва-дами. Зазначені прояви можуть враховуватись для моделюван-ня конфліктних ситуацій і підриву цілісності групи, що призво-дить до втрати взаєморозуміння, антагонізму, ворожнечі тощо. Це має велике значення для вироблення відповідної тактики роз'єднання злочинних груп і потребує високого професіона-лізму та знання психології конфлікту

2. Характеристика причин виникнення та основних стадій конфлікту

Причини конфліктів можна поділити на об'єктивні та су-б'єктивні, причому в обох випадках вони негативно вплива-ють як на стосунки в офіційній та неофіційній сферах, так і на психологічний стан окремої особистості.

Об'єктивними причинами конфліктів у колективі мо-жуть бути: