творцем деякими невідчужуваними правами, до числа яких належать: життя, свобода, прагнення до щас-тя. Для забезпечення цих прав серед людей установлені уря-ди, які покликані здійснювати свою справедливу владу за згодою тих, ким вони управляють. Якщо ж дана форма уряду стає згубною для цієї мети, то народ має право змінити або скасувати його і встановити новий уряд, оснований на таких принципах і з такою організацією влади, які, на думку наро-ду, більш за все можуть сприяти його безпеці і щастю".
Декларація прав людини і громадянина, прийнята 26 серпня 1789 p., також підтвердила первинність прав і свобод людини і вторинність її підпорядкованості державі, яка зо-бов'язана забезпечити права людини.
Стаття 2 Декларації проголошувала, що "мету кожного державного союзу становить забезпечення природних і не-від'ємних прав людини".
У ст. 16 цього документа це положення було викладено ще більш конкретно: "Суспільство, в якому не забезпечено користування правами і не проведено розподілу влади, не має конституції".
Уявляється, що для з'ясування змісту поняття "консти-туційний лад", як і будь-якого визначення, доцільно пройти певні етапи від одиничного факту до явища, від часткового до закономірності, як обов'язковий шлях розвитку знань про будь-яку наукову категорію.
Для цього необхідно перш за все визначити критерій, на його основі — принципи, а окремі блоки змісту поняття самі вибудуються навколо знайденого стрижня.
Проте, стосовно поняття "конституційний лад", як фор-ми організації Української держави, слід врахувати таке. Конституційний лад може бути юридично проголошений, а фактично не існуватиме, оскільки з сьогодні на завтра авто-матично його утворити неможливо. Становлення його залежить від певних чинників: рівня розвитку демократії, еконо-міки, права тощо.
Мабуть, саме тому в Конституції України закріплено та-ку назву розділу — "Загальні засади", в якому містяться ли-ше основи конституційного ладу України, який проходить процес свого становлення і поступового розвитку.
3. Основи конституційного ладу України
Кожна з держав має притаманну їй специфіку, яка поля-гає у сукупності певних ознак, які визначають форму, за-соби організації держави, основи побудови її ладу. Згадані ознаки в демократичній державі закріплюються у її консти-туції. Отже, у найзагальнішому вигляді конституційний лад — це закріплення в Основному Законі держави форми і засобів організації держави.
Проте, таке закріплення властиве будь-якій державі — і тоталітарній, і демократичній. У демократичних державах, до яких належить і Україна, згадані форми і засоби організа-ції держави характеризуються тим, що держава, державна влада підпорядковані праву, а Конституція як нормативно-правовий акт вищої юридичної сили в демократичній держа-ві завжди є основним засобом обмеження державної влади на основі відповідних гарантій, закріплених у Конституції. Саме така держава може за своєю суттю бути конститу-ційною державою, яка у своїй конституції закріплює засади конституційного ладу.
Отже, конституційна держава характеризується обмеже-ністю державної влади правом на основі принципу суверені-тету народу, якому належить вся повнота державної влади, і забезпеченням цієї обмеженості відповідними конституцій-ними гарантіями.
Із загального поняття "конституційна держава" випливає і визначення конституційного ладу даної держави. Проте, конституція закріплює внаслідок свого призначення лише основи конституційного ладу, які є відправними для органі-зації та діяльності держави.
Таким чином, основи конституційного ладу України — це основоположні принципи організації та діяльності держа-ви, які визначають форму і засоби організації Української держави, забезпечують людині та громадянину права і сво-боди та характеризують її як конституційну державу.
Виходячи з цього, визначальним критерієм з'ясування змісту поняття "конституційний лад" є людина з її невід'єм-ними правами і свободами [9].
Загальні засади закріплюють окремі права громадянсько-го суспільства у статтях 13, 15 та 19 розділу І Конституції, а також у розділі II "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина", на підставі яких і визначаються основні прин-ципи конституційного ладу України.
Зокрема, такими принципами є: право визначати і зміню-вати конституційний лад в Україні виключно народом, яке не може бути узурповане державою чи її органами або посадовими особами (ч. 3 ст. 5), принцип розподілу державної влади (ст. 6), принцип верховенства права (ст. 8) та ін.
У свою чергу на основі цих принципів конституційного ладу України з'ясовується сутність державного ладу (ус-трою) України.
Згідно з ч. 2 ст. З Конституції України "права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави".
Крім того, державний лад включає також певну систему соціальних, економічних і політико-правових відносин, яка встановлюється і закріплюється нормами конституційного права. Зокрема, до них відносять норми, які характеризують Українську державу в цілому (ст. 1), форму держави (форми територіального устрою України (ст. 2); правління (ст. 5), державний режим (ст. 1) тощо.
Проте, державний лад може відрізнятися від конститу-ційного ладу, якщо вплив держави на суспільство виявляєть-ся у неправовій формі, в обхід Конституції та інших легітим-них джерел права, з порушенням обов'язків держави щодо людини і громадянина. Саме тому Конституція України є засобом обмеження державної влади.
Обмеження державної влади має на меті створення пев-них умов для створення і функціонування громадянського суспільства, яке є необхідним атрибутом конституційної держави. Громадянське суспільство являє собою систему са-мостійних і незалежних від держави суспільних відносин, які забезпечують умови для реалізації приватних інтересів людини і колективів у духовній, соціальній і культурній сферах. Зокрема, воно охоплює сукупність моральних, правових, економічних, політичних відносин, включаючи власність, працю, підприємництво, організацію і діяльність громадських об'єднань, сферу виховання, освіти, науки і культури, сім'ю, систему засобів масової інформації, норми етики поведінки людини тощо.
Конституція повинна визначати такі