межі державної вла-ди, які б виключали взагалі її втручання у сферу громадян-ського суспільства. Проте, в сучасний період без такого втручання у межах, суворо визначених у Конституції, не-можливе нормальне функціонування громадянського суспільства. Зокрема, таке втручання виявляється в неприпус-тимості задоволення прав громадян на шкоду політичній, економічній та духовній свободі; державного регулювання економіки на шкоду ринковій економіці; підміни судової про-цедури арбітражною, яка спрощує розгляд справи, тощо.
Таким чином, у конституційній державі громадянське суспільство функціонує як самостійно, так і завдяки управ-лінню з боку держави. У свою чергу конституційна держава залежить від громадянського суспільства та його потреб.
Отже, загальні засади, як форма вираження консти-туційного ладу України, визнають як першооснову люди-ну і громадянина, їх права і свободи, що є базою закріп-лення основних принципів конституційного ладу, на підставі яких будується державний лад (устрій) та ос-нови громадянського суспільства в Україні.
У свою чергу норми цього розділу регулюють сукупність основоположних політико-правових відносин у вищезгада-них сферах. Така конструкція відповідає сучасним реаліям.
У конституційних розпорядженнях закладена принципово нова модель суспільних відносин, за якою ми жили тривалий час. Не людина для держави, а держава для людини — ось основа цієї формули. І вона має постійно й цілеспрямо-вано впроваджуватися в життя.
4. Характеристика основних принципів
конституційного ладу в Україні
Ст. 6 Конституції проголошує: “Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову”. Реалізація цього принципу в практичній діяльності державного механізму покликана запобігти концентрації всієї влади в руках однієї особи чи одного органу, що, як свідчить історичний досвід, загрожує свавіллям у здійсненні керівництва державою. Важливою передумовою втілення в практику цього принципу є створення системи взаємних стримань і противаг між різними гілками влади. Для запобігання переваги однієї гілки влади над іншими необхідна чітко визначити компетенцію кожної з них та створити реальні можливості уникнути спроб будь-якої гілки влади виконувати непритаманні їй функції.
Статті 10,11 та 12 Конституції України регулюють основи національного розвитку та міжнаціональних відносин в Україні. Конституція визначила засади міжнаціональних відносин, закріпивши:
принцип рівності всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі тощо;
основні напрями державної політики у сфері міжнаціональних відносин.
Згідно зі ст. 11 Українська держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.
Статті 13, 14 та 16 закріплюють основні засади економічних відносин у нашому суспільстві. Нині економічна система України включає такі форми власності, як державна, колективна і індивідуальна власність. Конституція наголошує, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктом права власності українського народу.
Велику увагу приділяє Конституція питанням політичного розвитку українського суспільства, яке ґрунтується на засадах політичної та ідеологічної багатоманітності. На відміну від Конституції УРСР 1978 року, нова Конституція принципово допускає діяльність у суспільстві різних політичних партій. Кожна з них в ході свого функціонування, при визначенні найближчих та перспективних завдань свого розвитку не може не виходити з певних ідеологічних, політичних або інших концепцій. Проте ці концепції “…не можуть проголошуватись державою обов’язковими для вивчення, сповідання і пропагування під загрозою тих чи інших санкцій. Кожна особа, кожне об’єднання добровільно й свідомо можуть обирати і дотримуватись тих ідеологічних настанов, які вони вважають переконливими для себе”. Конституція України забороняє цензуру, тобто обмежувальні заходи щодо свободи друку.
Водночас ст. 36 Конституції згадує по обмеження, встановлені законом “…в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей”. Прикладом таких обмежень можуть бути положення ст. 4 Закону України “Про об’єднання громадян”, прийнятого в 1992 році. Ця стаття встановлює, що не підлягають реєстрації, а діяльність зареєстрованих об’єднань громадян забороняється в судовому порядку, якщо їхньою метою є:
зміна шляхом насильства встановленого конституційного ладу і в будь-якій протизаконній формі посягання на територіальну цілісність держави;
підрив безпеки держави у формі ведення діяльності на користь іноземних держав;
пропаганда війни, насильства чи жорстокості, фашизму і неофашизму.
Органи державної влади та органи місцево-го самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передба-чені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції);
- закріплення у якості державних символів України Державного Прапора України, Державного Герба України і Державного Гімну України (ст. 20 Конституції).
Висновки
Отже, можна зробити наступні висновки:
Найбільш правильним уявляється таке визначення по-няття "конституційний лад": під конституційним ладом слід розуміти систему принципів (на наш погляд, не лише їх), які дають можливість реально забезпечити додержання прав і свобод людини, а діяльність держави здійснювати на основі фактично проведеного розподілу влади відповідно до її кон-ституції.
Основи конституційного ладу України — це основоположні принципи організації та діяльності держа-ви, які визначають форму і засоби організації Української держави, забезпечують людині та громадянину права і сво-боди та характеризують її як конституційну державу.
Основні принципи конституційного ладу України:
- принцип, згідно з яким, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Ук-раїні найвищою актуальною цінністю (ч. 1 ст. З Конституції);
- принцип народного суверенітету, згідно з яким народ є носієм суверенітету і єдиним джерелом державної влади (ст. 5 Конституції);
- визначення форми Української держави як унітар-ної, суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, пра-вової держави