повинна не тільки приєднатися до Європейської конвенція про захист прав людини, але і внести в збої законодавство необхідні зміни і доповнення, витікаючі з прецедентного права, створеного рішеннями Європейського Суду з прав людини і Європейської Комісії з прав людини.
Проте реальна можливість здійснення, а також захисти основних прав людини забезпечується, перш за все, юридичними механізмами самого держави. Іншими словами, основними гарантами прав людини повинне бути національне законодавство і сама держава.
Зростає роль багато яких неурядових правозахисних організацій. Цей процес бере з 1075 р., коли 35 країн світу підписали Гельсинські угоди, а в 1976 р. створена Українська Гельсинськая група, діюча напівлегально (пізніше вона перетворилася на Гельсинський союз). В 90-е роки виникло Україно-Американське бюро захисту прав людина ін. Серед впливових правозахисних організацій можна назвати Український центр прав людини, створений на базі Української Правової-Фундациі.
Новим інститутом в системі захисту прав людини в Україні став інститут Уповноваженого Верховної Ради України по правимо людини (ст. 55) або, як прийнято його називати у всьому світі, - інститут омбудсмена. Сьогодні він існує в ста країнах світу вибере демократичний метод управління. Цей інститут не дублює ні функції прокуратури, ні функції суду. Український Омбудсмен є незалежним конституційним органом позасудового захисту, сприяючий відновленню прав людини, порушених органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Правовий статус Уповноваженого, порядок призначення і звільнення з посади визначені Законом України «0б Уповноваженому Верховної Ради з прав людини» від 23 грудня 1997 р.
Уповноважений призначається і звільняється з посади Верховною Радою України шляхом таємного голосування. Право висувати кандидатуру на посаду Уповноваженого має Голова Верховної Ради або не менше 1/4 народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради.
Уповноваженим може бути громадянин України, який на день обрання досяг 40 років, володіє державною мовою, має високі моральні якості, досвід правозахисної діяльності і проживає а Україні останні 5 років.
Має рацію і обов'язки Уповноваженого визначені ст. 13,14 Закону України про Уповноважене Верховної Ради з прав людини». Так, Уповноважений має право присутній на засіданнях Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Конституційного Суду, Верховного Суду і інших спеціалізованих судів України, відвідувати установи відбудування осудженими покарань, психіатричні лікарні, опитувати лип,знаходиться там, знайомитися з документами, направляти до відповідних органів акти реагування, звертатися до суду із заявою про захист прав і свобод людини, якщо за станом здоров'я або із інших поважних причин він, не може зробити це самостійно і т.п.
Кожний громадянин може звернутися до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Обіг громадян подається у письмовій формі протягом 1 року після виявлення порушень прав і свобод людини. За наявності виняткових обставин цей термін може бути продовжений Уповноваженим, але не більш, ніж до 2-х років. Особи, знаходиться під арештом, в місцях позбавлення волі або примусового лікування також можуть звернутися до Уповноваженого або його представникам. Такий обіг не підлягає ніяким видам цензури і а перебіг 24 годин прямують Уповноваженому. За три роки діяльності цього інституту до Уповноважених з прав людини звернулися більше 170000 чоловік (62 % обіг торкаються порушень особистих, цивільних і політичних прав, 36 % - соціально-економічних прав).
При виявленні порушень прав і свобод людини Уповноважений має право направляти до відповідних органів акти реагування. Такими актами може бути конституційне уявлення і представлення Уповноваженого.
Конституційне представлення Уповноваженого - акт реагування до Конституційного Суду України з питань:
- відповідності Конституції України законів України і інших правових актів Верховної Ради, актів Президента і Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Республіки Крим, стосується прав і свобод громадянина і людини;
- офіційного тлумачення Конституції України і законів України.
Представлення Уповноваженого – акт, який вноситься Уповноваженим до органів державної влади і місцевого самоврядування, об'єднання громадян, установи і організацій незалежно від форм власності, а також посадовцям з метою ухвалення в місячний термін відповідних заходів по усуненню порушень прав і свобод людини і громадянина.
Уповноважений може призначати своїх представників на місцях. Межі їх повноважень визначаються Уповноваженим Верховної Ради з прав людини.
Таким чином, основним призначенням Уповноваженої з прав людини є його діяльність по затвердженню законності в державних структурах всіх рівнів.
5. Конституційні обов'язки громадян України
Обов'язки є невід'ємною складовою частиною (елементом) конституційно-пра-вового статусу людини і громадянина. Обов'язки тісно пов'язані з правами та свободами. Це підтверджує і закріплення прав, свобод і обов'язків людини і громадянина в єдиному розділі Конституції України.
Закріплені в Конституції обов'язки визначаються як конституційні обов'язки людини і громадянина України.
Як і права людини, конституційні обов'язки людини стосуються найважливіших сфер життєдіяльності особи, суспільства і держави. Бони стосуються здійснення прав особи, політичної, економічної, соціальної, культурної та інших сфер діяльності.
Обов'язок додержувати Конституції і законів України.
Це один із найважливіших обов'язків людини і громадянина, передбачений ст. 68 Конституції України. Цей обов'язок має загальне значення і не має винятків. Він стосується всіх осіб, які знаходяться
на території України, як громадян, так і не громадян України
Цей конституційний обов'язок передбачає додержання насамперед Конституції України як акту прямої дії, тобто дотримання конституційної законності.
Водночас він поширюється і на виконання інших законів України, які складають систему чинного законодавства, тобто дотримання принципу законності.Крім загального обов'язку дотримуватись Конституції України і законів, у Конституції України низкою інших статей передбачається обов'язок заборонного характеру у вигляді заборони для громадян здійснювати ті чи інші дії. Так, у ст. 37 Конституції України передбачена