КУРСОВА РОБОТА
на тему:
Конституційно-правові інститути та норми
ПЛАН
Вступ
1. Норми конституційного права України, їх особливості та класифікація
1.1. Поняття норм конституційного права, їх особливості
1.2. Класифікація конституційних норм
2. Конституційно-правові інститути, їх характеристика
2.1. Статус людини і громадянина як інститут конституційного права
2.2. Державна влада як інститут конституційного права
3. Засади конституційного ладу як загальний консти-туційно-правовий інститут
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Актуальність питань, які розглядаються в даній роботі, пояснюється тим, що конституцій-но-правові норми визначають обов'язкові правила поведінки учасників (сто-рін) конституційно-правових відносин.
Конституційно-правові інститути виступають своєрідними балками, на яких тримаються конституційні засади держави та реалізовуються конституційно-правові відносини.
Досліджуючи особливий юридичний зміст конститу-ційних норм, слід акцентувати увагу на суб'єктному складі конституційного права та конституції правових відносин. Згадані суб'єкти відрізняються від суб'єктів інших галузей права політичним характером, правоздатністю (у індивіду-альних суб'єктів) і компетенцією (органів державної влади, глави держави, Конституційного Суду України та територі-альних утворень). Аналіз законодавства дає підстави стверджувати, що норми конституційного права здійснюють учас-ники, які є суб'єктами тільки конституційного права або сторонами й інших галузей права. Суб'єкти даної галузі не є поки що так часто учасниками правовідносин юридичної від-повідальності.
Підгалузі конституційного права у свою чергу поділя-ються на конституційно-правові інститути, які являють собою певну групу конституційно-правових норм, що регу-люють відповідний вид родинних політико-правових суспіль-них відносин, які пройняті певною єдністю і виділені в особ-ливий комплекс. Ядром цих інститутів є конституційні інститути, які являють собою органічно цілісний підрозділ нормативно-правового змісту не всіх норм конституційного права, а лише Конституції. У ці інститути включаються гру-пи конституційних норм, які мають єдиний предмет правово-го регулювання.
Виділяють три різновиди конституційних інститутів. Перш за все це загальні конституційні інститути, які відповідають системі Конституції України (основні засади конституційного ладу, основні права і свободи людини і громадянина, державний і територіальний устрій України то-що). У них концентруються всі інші інститути.
Загальні інститути можуть об'єднувати менш складні ін-ститути (наприклад, інститут єдиного законодавчого орга-ну України включає в себе інститут законодавчого процесу). Складні інститути, як правило, охоплюють і невеличкі групи норм, що характеризують, наприклад, певні види прав і обов'язків громадян (особисті, соціальні, політичні тощо).
Виділяють і одноелементні інститути, які включають конституційні норми, що відзначаються стійкістю і взаємо-зв'язком і не мають інших підрозділів. Такі інститути досить індивідуальні, найбільш рухомі, частіше змінюються (на-приклад, інститут громадянства).
Конституційні інститути можуть різнитися також за змістом, структурою, методами та завданнями право-вого регулювання. Вони у своїй сукупності утворюють систему, закладену в Конституції України. До цієї системи входять інститути: загальних засад, прав і свобод людини і громадянина, на-родного волевиявлення; інститути органів державної влади, територіального ус-трою, місцевого самоврядування; інститут, що визначає порядок змін і доповнень до Кон-ституції України. Порушення конституційно-правових норм тягне за собою конституційно-правову відповідальність.
1. Норми конституційного права України,
їх особливості та класифікація
1.1. Поняття норм конституційного права, їх особливості
Конституційне право України, як і будь-яка інша галузь національного права є сукупністю конституцій-но-правових норм, у яких встановлюються формально-визначені обов'язкові правила поведінки учасників (сто-рін) конституційно-правових відносин.
Як і іншим нормам національного права, їм притаманні загальні риси, що характерні для правової норми: всі вони встановлюються і санкціонуються державою, забезпечують-ся нею і охороняються за допомогою відповідних засобів; у деяких випадках вони захищаються примусом держави; в них сформульовано офіційні, формально визначені приписи, що є обов'язковими для виконання.
Разом з тим конституційно-правові норми мають свої особливості. По-перше, ці норми приймаються з приводу по-літики, але не є її формальним виразом; по-друге, вони мають державно-владний характер і їх порушення тягне за собою конституційно-правову відповідальність; по-третє, конституційно-правові норми відрізняються від інших право-вих норм підвищеним ступенем стабільності і більшим сту-пенем охорони з боку Конституції України; по-четверте, від-міну від інших правових норм, вони мають більшу юридичну силу і особливості предмета та методу правового регулювання [4, c.56].
Згадані загальні та специфічні особливості конституцій-но-правових норм в основному відповідали і положенням ра-дянської науки державного права, проте українська наука останніми роками внесла чимало нового.
Зокрема, досліджувалися властивості норм цієї галузі права. Так, юридичні властивості конституційно-право-вих норм розуміються як способи вияву певних ознак цих норм щодо норм інших галузей права у процесі регулювання поведінки суб'єктів конституційно-правових від-носин.
Звичайно юридичні властивості поділяють на загальні та спеціальні. До загальних властивостей належать: обов'яз-ковий характер дії цих норм; їх державно-владний характер; визначеність їх приписів; потенційна можливість багатоварі-антної поведінки; ситуаційний характер; цілеспрямованість конституційно-правових норм; їх гарантованість. Багато з цих властивостей характерні і для норм інших галузей пра-ва, проте у конституційному праві їх слід досліджувати в аспекті конституційно-правовому, що допомагає зрозуміти специфіку конституційно-правового регулювання. Так, на-приклад, примус не є властивістю конституційних норм, а виступає як вид їх юридичних гарантій. Примус виконує досить обмежену і підпорядковану роль у цій галузі права, адже не всі конституційно-правові норми здійснюються через примус.
У свою чергу конституційно-правові норми відрізняються від норм інших галузей права своїм змістом, тобто специфіч-ною сферою суспільних відносин, на регулювання яких вони спрямовані; джерелами, в яких вони відображені (перш за все Конституцією України), і суб'єктами, на регулювання поведінки яких вони спрямовані.
Виходячи з цих особливостей, до специфічних особли-востей норм конституційного права слід віднести: вищу юридичну силу норм деяких конституційно-правових актів; особливий юридичний зміст; установчий характер конститу-ційних норм; безпосередній і прямий характер їхньої дії та особливості їхньої структури.
Вища юридична сила норм деяких актів виявляється у тому, що Конституція, окремі акти Конституційного Суду і конституційні закони