Таким чином, у конституційній державі громадянське суспільство функціонує як самостійно, так і завдяки управ-лінню з боку держави. У свою чергу конституційна держава залежить від громадянського суспільства та його потреб.

Отже, загальні засади, як форма вираження консти-туційного ладу України, визнають як першооснову люди-ну і громадянина, їх права і свободи, що є базою закріп-лення основних принципів конституційного ладу, на підставі яких будується державний лад (устрій) та ос-нови громадянського суспільства в Україні.

У свою чергу норми цього розділу регулюють сукупність основоположних політико-правових відносин у вищезгада-них сферах. Така конструкція відповідає сучасним реаліям.

У конституційних розпорядженнях закладена принципово нова модель суспільних відносин, за якою ми жили тривалий час. Не людина для держави, а держава для людини — ось квінтесенція цієї формули. І вона має постійно й цілеспрямо-вано впроваджуватися в життя.

Висновки

Отже, з вищесказаного можна зробити наступні узагальнення:

Конституційне право України, як і будь-яка інша галузь національного права є сукупністю конституцій-но-правових норм, у яких встановлюються формально-визначені обов'язкові правила поведінки учасників (сто-рін) конституційно-правових відносин.

Як і іншим нормам національного права, їм притаманні загальні риси, що характерні для правової норми: всі вони встановлюються і санкціонуються державою, забезпечують-ся нею і охороняються за допомогою відповідних засобів; у деяких випадках вони захищаються примусом держави; в них сформульовано офіційні, формально визначені приписи, що є обов'язковими для виконання.

Конституційно-правові норми відрізняються від норм інших галузей права своїм змістом, тобто специфіч-ною сферою суспільних відносин, на регулювання яких вони спрямовані; джерелами, в яких вони відображені (перш за все Конституцією України), і суб'єктами, на регулювання поведінки яких вони спрямовані.

До специфічних особливостей норм конституційного пра-ва належать особливості їхньої структури.

Як відомо, правова норма складається з трьох частин: гі-потези, за допомогою якої визначаються умови і дії таких норм; диспозиції в якій сформульовано саме правило пове-дінки, тобто права і обов'язки суб'єктів правовідносин; санк-ції, в якій вказуються наслідки, які настають у разі недодержання приписів правової норми.

Більшість конституційно-правових норм та їх основа — конституційні норми не мають тричленної структури. У бага-тьох з них відсутня санкція, деякі складаються лише з дис-позиції.

Враховуючи специфіку цих підстав, критеріями видової диференціації конституційно-правових норм можуть слугува-ти такі:

Залежно від правового регулювання норм конститу-ційного права визначається коло політико-правових суспіль-них відносин, які випливають з предмета і методу правового регулювання конституційного права.

Залежно від змісту в нормах конституційного права приписів загально регулятивного характеру виділя-ються: норми-визначення, норми-принципи, норми-декларації, норми-цілі, норми-програми.

Підгалузі конституційного права у свою чергу поділя-ються на конституційно-правові інститути, які являють собою певну групу конституційно-правових норм, що регу-люють відповідний вид родинних політико-правових суспіль-них відносин, які пройняті певною єдністю і виділені в особ-ливий комплекс. Ядром цих інститутів є конституційні інститути, які являють собою органічно цілісний підрозділ нормативно-правового змісту не всіх норм конституційного права, а лише Конституції. У ці інститути включаються гру-пи конституційних норм, які мають єдиний предмет правово-го регулювання.

Виділяють три різновиди конституційних інститутів. Перш за все це загальні конституційні інститути, які відповідають системі Конституції України (основні засади конституційного ладу, основні права і свободи людини і громадянина, державний і територіальний устрій України то-що). У них концентруються всі інші інститути.

Загальні інститути можуть об'єднувати менш складні ін-ститути (наприклад, інститут єдиного законодавчого орга-ну України включає в себе інститут законодавчого процесу). Складні інститути, як правило, охоплюють і невеличкі групи норм, що характеризують, наприклад, певні види прав і обов'язків громадян (особисті, соціальні, політичні тощо).

Виділяють і одноелементні інститути, які включають конституційні норми, що відзначаються стійкістю і взаємо-зв'язком і не мають інших підрозділів. Такі інститути досить індивідуальні, найбільш рухомі, частіше змінюються (на-приклад, інститут громадянства).

Конституційні інститути можуть різнитися також за змістом, структурою, методами та завданнями право-вого регулювання. Вони у своїй сукупності утворюють систему, закладену в Конституції України. До цієї системи входять інститути: загальних засад, прав і свобод людини і громадянина, на-родного волевиявлення; інститути органів державної влади, територіального ус-трою, місцевого самоврядування; інститут, що визначає порядок змін і доповнень до Кон-ституції України. Порушення конституційно-правових норм тягне за собою конституційно-правову відповідальність.

Список використаної літератури

Конституція України: Прийнята на 5-тій сесії ВРУ 28 червня 1996 року. – К.: Юрінком, 1996.

Коментар до Конституції України: Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За ред. В.В.Копєйчикова. – К., 1998.

Конституційне право України /за ред. док. юр. наук проф. В.Ф.Погорілка. – К., 1999.

Кравченко В.В. Конституційне право України. Навч. посібник. Ч.1. – К., 2000.

Кушніренко О.Г., Слінько Т.М., Веніславський В.Ф. Конституційне право України в схемах і дефініціях. – Х., 2003.

Основи конституційного права України. Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За ред. В.В.Копєйчикова. – К., 2000.

Основи правознавства / За ред. І.Б.Усенка. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун",
2003. – 416 с.

Опришко В. Конституція України – основа розвитку законодавства //
Право України. – 2002. - № 8. – С.14-17.

Охримович Ю. Теорія права. – К., 1998.

Правознавство: Підручник / За ред.В.В.Копєйчиков. – К., 2002.

Проблеми теорії держава і права. – К., 1999.

Скакун О.Ф.Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. – 656 с.

Теория государства и