Адвокати, займаючись правозахисною та правороз’яснювальною роботою, виконуючи роль захисника під час попереднього розслідування злочину та в суді, допомагають встановленню законності у державі. Вони покликані сприяти захистові прав, свобод і представляти законні інтереси громадян, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.

6. Склад, порядок, формування конституційного права

Традиційно конституційне право розглядається у право-знавстві як галузь національного права, як наука і як нав-чальна дисципліна (курс).

З прийняттям Акта проголошення незалежності 24 серп-ня 1991 р. Україна стала самостійною, суверенною держа-вою, розвиток якої потребував перш за все правового закріп-лення. Це завдання було покликано виконати, перш за все, конституційне право як провідна галузь системи національ-ного права, що конституює державу.

В в одних країнах визнається категорія "консти-туційне право" (США, Франція, Росія, Угорщина, Україна та ін.), в інших застосовується термін "державне право" (Авст-рія, Німеччина, Швейцарія). Взагалі у сучасний період ця різниця має лише відносне значення, а найменування відповідної галузі права в умовах конкретної країни визначається традиційними підходами, які збереглися у науці та державно-правовій практиці. Отже можна говорити про відносну тотожність, синонімічність термінів "державне право" і "конституційне право".

До предмета конституційного права Ук-раїни слід віднести політичні відносини і політичну діяль-ність у суспільстві.

У процесі визначення змісту предмета конституційного права України слід виходити, на наш погляд, із загальновиз-наних конституційною практикою країн світу концептуаль-них підходів щодо вихідних ідей, які мають бути закладені у конституції.

Норми Конституції закріплюють також основні політико-правові принципи, які визначають розвиток держави, дають характеристику державної організації суспільства, зокрема конституційного ладу, форми правління, основ організації і функціонування політичної організації суспільства.

Предмет конституційного права Украї-ни — це сукупність політико-правових суспільних відно-син, пов'язаних з взаємовідносинами держави і особи в Україні, народним волевиявленням, організацією та здій-сненням державної влади і місцевого самоврядування, за-кріпленням соціально-економічних умов владування, а також з державно-територіальною організацією Украї-ни, які регулюються нормами цієї галузі національного права.

Конституційне право України, як і будь-яка інша галузь національного права є сукупністю конституцій-но-правових норм, у яких встановлюються формально-визначені обов'язкові правила поведінки учасників (сто-рін) конституційно-правових відносин.

Як і іншим нормам національного права, їм притаманні загальні риси, що характерні для правової норми: всі вони встановлюються і санкціонуються державою, забезпечують-ся нею і охороняються за допомогою відповідних засобів; у деяких випадках вони захищаються примусом держави; в них сформульовано офіційні, формально визначені приписи, що є обов'язковими для виконання.

Разом з тим конституційно-правові норми мають свої особливості. По-перше, ці норми приймаються з приводу по-літики, але не є її формальним виразом; по-друге, вони мають державно-владний характер і їх порушення тягне за собою конституційно-правову відповідальність; по-третє, конституційно-правові норми відрізняються від інших право-вих норм підвищеним ступенем стабільності і більшим сту-пенем охорони з боку Конституції України; по-четверте, від-міну від інших правових норм, вони мають більшу юридичну силу і особливості предмета та методу правового регулювання.

Уся сукупність конституційно-правових норм залежно від предмета і методу правового регулювання становить га-лузь конституційного права, яка у свою чергу поділяється на підгалузі, що регулюють особливу сукупність однорідних відносин у певній сфері (наприклад, у сфері взаємовідносин держави і особи).

Підгалузі конституційного права у свою чергу поділя-ються на конституційно-правові інститути, які являють собою певну групу конституційно-правових норм, що регу-люють відповідний вид родинних політико-правових суспіль-них відносин, які пройняті певною єдністю і виділені в особ-ливий комплекс. Ядром цих інститутів є конституційні інститути, які являють собою органічно цілісний підрозділ нормативно-правового змісту не всіх норм конституційного права, а лише Конституції. У ці інститути включаються гру-пи конституційних норм, які мають єдиний предмет правово-го регулювання.

Виділяють три різновиди конституційних інститутів. Перш за все це загальні конституційні інститути, які відповідають системі Конституції України (основні засади конституційного ладу, основні права і свободи людини і громадянина, державний і територіальний устрій України то-що). У них концентруються всі інші інститути.

Загальні інститути можуть об'єднувати менш складні ін-ститути (наприклад, інститут єдиного законодавчого орга-ну України включає в себе інститут законодавчого процесу). Складні інститути, як правило, охоплюють і невеличкі групи норм, що характеризують, наприклад, певні види прав і обов'язків громадян (особисті, соціальні, політичні тощо).

Виділяють і одноелементні інститути, які включають конституційні норми, що відзначаються стійкістю і взаємо-зв'язком і не мають інших підрозділів. Такі інститути досить індивідуальні, найбільш рухомі, частіше змінюються (на-приклад, інститут громадянства).

Конституційні інститути можуть різнитися також за змістом, структурою, методами та завданнями право-вого регулювання.

Вони у своїй сукупності утворюють систему, закладену в Конституції України. До цієї системи входять інститути:

загальних засад, прав і свобод людини і громадянина, на-родного волевиявлення;

інститути органів державної влади, територіального ус-трою, місцевого самоврядування;

інститут, що визначає порядок змін і доповнень до Кон-ституції України.

Порушення конституційно-правових норм тягне за собою конституційно-правову відповідальність.

Список використаної літератури